Zəbur 74
1 Asəfin maskili. Ey Allah, niyə bizi əbədilik tərk etmisən? Otlağının sürüsünə niyə qəzəbin alovlanıb?
Псалом навча́льний, Аса́фів.
2 Yada sal keçmişdə satın aldığın icmanı, Özünə xalq etmək üçün azad etdiyin tayfanı, Həm də məskənin olan Sion dağını.
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 Əbədi viranələrə doğru get, Müqəddəs yerdə hər şeyi düşmən dağıdıb.
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Səcdəgahının ortasında düşmənlər nərə çəkdilər, Bu yerə zəfər bayraqlarını keçirtdilər.
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 Sıx meşəni budamaq üçün Balta qaldıran adamlara bənzəyirlər.
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 Müqəddəs yerin bütün oyma işlərini Baltalar və çəkiclərlə qırıb tökdülər.
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 Sənin Müqəddəs məkanına od vurdular, Adının sakin olduğu yeri uçurub murdarladılar.
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 «Bu xalqı biz birgə əzməliyik» deyə düşünərək Ölkədəki bütün səcdəgahları yandırdılar.
Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 Heç bir rəmzimiz görünmür, Daha peyğəmbərimiz yoxdur. Kimsə bilmir, biz nə vaxtadək belə qalacağıq.
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
10 Ey Allah, nə vaxtadək düşmən Səni söyəcək? Yağı əbədilikmi Sənin adına küfr edəcək?
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 Axı nə üçün əlini geri çəkirsən? Çıxart qoynundan sağ əlini, onları məhv et.
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 Ey Allah, əzəldən Padşahımsan, Yer üzünə qurtuluşlar verirsən.
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 Sən dənizi Öz qüdrətinlə böldün, Dəniz əjdahalarının başlarını əzdin.
Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 Sən Livyatanın başlarını əzdin, Onu çöl heyvanlarına yem etdin.
Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 Sən bulaqlar açıb sellər axıtdın, Həmişəaxar çayları isə qurutdun.
Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 Gündüz də Sənindir, gecə də Sənin, Ayı və günəşi Sən yaratmısan.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 Sən quru yerin bütün sərhədlərini qoydun, Həm yayı, həm qışı yaratdın.
всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Ya Rəbb, unutma, düşmən Səni söyür, Sənin adına axmaq bir xalq küfr edir.
Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 Öz qumrunun canını yırtıcılara vermə, Məzlumlarının həyatını əsla unutma.
Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 Özün bizimlə bağladığın əhdə bax! Zorakılıq yuvaları ölkənin hər zülmət yerinə dolub.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 Qoyma əzabkeş yenə də rüsvay olsun, Qoy sənin adına məzlumlar və fəqirlər həmd oxusun.
Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Qalx, ey Allah, mübarizəni apar, Unutma ki, axmaqlar həmişə Səni söyür.
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 Düşmənlərinin səsini, Əleyhdarlarının daim yüksələn vəlvələsini unutma.
Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
