Mudre Izreke 1
1 Mudre izreke Salomona, sina Davidova, kralja izraelskog:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 da se spozna mudrost i pouka, da se shvate razumne riječi;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 da se primi umna pouka, pravda i pravica i nepristranost;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 da se dade pamet neiskusnima, mladiću znanje i umijeće;
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 kad mudar čuje, da umnoži znanje, a razuman steče mudrije misli;
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 da razumije izreke i prispodobe, riječi mudraca i njihove zagonetke.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Strah je Gospodnji početak spoznaje, ali ludi preziru mudrost i pouku.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Poslušaj, sine moj, pouku oca svoga i ne odbacuj naputka svoje majke!
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Jer će ti biti ljupki vijenac na glavi i ogrlica oko tvoga vrata.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Sine moj, ako te grešnici mame, ne pristaj;
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 ako bi rekli: “Hodi s nama, da vrebamo krv, čekamo u zasjedi nevina ni za što;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 naplijenit ćemo svakojaka blaga, napuniti svoje kuće plijenom;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 bacat ćeš s nama svoj ždrijeb, svi ćemo zajedno imati jednu kesu.”
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Sine moj, ne idi s njima na put, makni nogu od njihove staze.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Jer na zlo trče svojim nogama i hite prolijevati krv.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Jer uzalud je razapinjati mrežu pred očima svima pticama.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 A oni vrebaju vlastitu krv, postavljaju zasjedu svojemu životu.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Takva je sudba svih lakomih na ružan dobitak: on ih života stane.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Mudrost glasno uzvikuje na ulici, na trgovima diže svoj glas;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 propovijeda po bučnim uglovima, na otvorenim gradskim vratima govori svoje riječi:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 “Dokle ćete, vi glupi, ljubiti glupost i dokle će podsmjevačima biti milo podsmijevanje, i dokle će bezumnici mrziti znanje?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Poslušajte moju opomenu! Gle, svoj duh pred vas izlijevam, hoću vas poučiti svojim riječima.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Koliko sam vas zvala, a vi ste odbijali; pružala sam ruku, ali je nitko ne opazi.
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Nego ste odbacili svaki moj savjet i niste poslušali moje opomene;
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 zato ću se i ja smijati vašoj propasti, rugat ću se kad vas obuzme tjeskoba:
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 kad navali na vas strah kao nevrijeme i zgrabi vas propast kao vihor, kad navali na vas nevolja i muka.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Tada će me zvati, ali se ja neću odazvati; tražit će me, ali me neće naći.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Jer su mrzili spoznaju i nisu izabrali Gospodnjeg straha
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 niti su poslušali moj savjet, nego su prezreli svaku moju opomenu.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Zato će jesti plod svojeg vladanja i nasititi se vlastitih savjeta.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Jer glupe će ubiti njihovo odbijanje, a nemar će upropastiti bezumne.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 A tko sluša mene, bezbrižan ostaje i spokojno živi bez straha od zla.”
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
