Salme 119
1 Salige de, hvis Vandel er fulde, som vandrer i HERRENs Lov.
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Salige de, der agter på hans Vidnesbyrd, søger ham af hele deres Hjerte.
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 de, som ikke gør Uret, men vandrer på hans Veje.
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Du har givet dine Befalinger, for at de nøje skal holdes.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 O, måtte jeg vandre med faste Skridt, så jeg holder dine Vedtægter!
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 Da skulde jeg ikke blive til - Skamme, thi jeg så hen til alle dine Bud.
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Jeg vil takke dig af oprigtigt Hjerte, når jeg lærer din Retfærds Lovbud.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Jeg vil holde dine Vedtægter, svigt mig dog ikke helt!
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Hvorledes holder en ung sin Vej ren? Ved at bolde sig efter dit Ord.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Af hele mit Hjerte søger jeg dig, lad mig ikke fare vild fra dine Bud!
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Jeg gemmer dit Ord i mit Hjerte for ikke at synde imod dig.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Lovet være du, HERRE, lær mig dine Vedtægter!
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Jeg kundgør med mine Læber alle din Munds Lovbud.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 Jeg glæder mig over dine Vidnesbyrds Vej, som var det al Verdens Rigdom.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Jeg vil grunde på dine Befalinger og se til dine Stier.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 I dine Vedtægter har jeg min Lyst, jeg glemmer ikke dit Ord.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Und din Tjener at leve, at jeg kan holde dit Ord.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Oplad mine Øjne, at jeg må skue de underfulde Ting i din Lov.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Fremmed er jeg på Jorden, skjul ikke dine Bud for mig!
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Altid hentæres min Sjæl af Længsel efter dine Lovbud.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Du truer de frække; forbandede er de, der viger fra dine Bud.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Vælt Hån og Ringeagt fra mig, thi jeg agter på dine Vidnesbyrd.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Om Fyrster oplægger Råd imod mig, grunder din Tjener på dine Vedtægter.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Ja, dine Vidnesbyrd er min Lyst, det er dem, der giver mig Råd.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 I Støvet ligger min Sjæl, hold mig i Live efter dit Ord!
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Mine Veje lagde jeg frem, og du bønhørte mig, dine Vedtægter lære du mig.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Lad mig fatte dine Befalingers Vej og grunde på dine Undere.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Af Kummer græder. min Sjæl, oprejs mig efter dit Ord!
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Lad Løgnens Vej være langt fra mig og skænk mig i Nåde din Lov!
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Troskabs Vej har jeg valgt, dine Lovbud attrår jeg.
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Jeg hænger ved dine Vidnesbyrd, lad mig ikke beskæmmes, HERRE!
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Jeg vil løbe dine Buds Vej, thi du giver mit Hjerte at ånde frit.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Lær mig, HERRE, dine Vedtægters Vej, så jeg agter derpå til Enden.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Giv mig Kløgt, så jeg agter på din Lov og holder den af hele mit Hjerte.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Før mig ad dine Buds Sti, thi jeg har Lyst til dem.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Bøj mit Hjerte til dine Vidnesbyrd og ej til uredelig Vinding.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Vend mine Øjne bort fra Tant, hold mig i Live ved dit Ord!
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Stadfæst for din Tjener dit Ord, så jeg lærer at frygte dig.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Hold borte fra mig den Skændsel, jeg frygter, thi dine Lovbud er gode.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Se, dine Befalinger længes jeg efter, hold mig i Live ved din Retfærd!
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 Lad din Miskundhed komme over mig, HERRE, din Frelse efter dit Ord,
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 så jeg har Svar til dem, der spotter mig, thi jeg stoler på dit Ord.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 Tag ikke ganske Sandheds Ord fra min Mund, thi jeg bier på dine Lovbud.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 Jeg vil stadig holde din Lov, ja evigt og altid;
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 jeg vil vandre i åbent Land, thi dine Befalinger ligger mig på Sinde.
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Jeg vil tale om dine Vidnesbyrd for Konger uden at blues;
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 jeg vil fryde mig over dine Bud, som jeg højlige elsker;
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 jeg vil udrække Hænderne mod dine Bud og grunde på dine Vedtægter.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Kom Ordet til din Tjener i Hu, fordi du har ladet mig håbe.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Det er min Trøst i Nød, at dit Ord har holdt mig i Live.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 De frække hånede mig såre, dog veg jeg ej fra din Lov.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Dine Lovbud fra fordum, HERRE, kom jeg i Hu og fandt Trøst.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Harme greb mig over de gudløse, dem, der slipper din Lov.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Dine vedtægter blev mig til Sange i min Udlændigheds Hus.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Om Natten kom jeg dit Navn i Hu, HERRE, jeg holdt din Lov.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Det blev min lykkelige Lod: at agte på dine Befalinger.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Min Del er HERREN, jeg satte mig for at holde dine Ord.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Jeg bønfaldt dig af hele mit Hjerte, vær mig nådig efter dit Ord!
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Jeg overtænkte mine Veje og styred min Fod tilbage til dine Vidnesbyrd.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Jeg hasted og tøved ikke med at holde dine Bud.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 De gudløses Snarer omgav mig, men jeg glemte ikke din Lov.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 Jeg, står op ved Midnat og takker dig for dine retfærdige Lovbud.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Jeg er Fælle med alle, der frygter dig og holder dine Befalinger.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Jorden er fuld af din Miskundhed, HERRE, lær mig dine Vedtægter!
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Du gjorde vel mod din Tjener, HERRE, efter dit Ord.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Giv mig Forstand og indsigt, thi jeg tror på dine Bud.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 For jeg blev ydmyget, for jeg vild, nu holder jeg dit Ord.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 God er du og gør godt, lær mig dine Vedtægter!
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 De frække tilsøler mig med Løgn, men på dine Bud tager jeg hjerteligt Vare.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Deres Hjerte er dorskt som Fedt, jeg har min Lyst i din Lov.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Det var godt, at jeg blev ydmyget, så jeg kunde lære dine Vedtægter.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Din Munds Lov er mig mere værd end Guld og Sølv i Dynger.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Dine Hænder skabte og dannede mig, giv mig Indsigt; så jeg kan lære dine Bud!
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 De, der frygter dig, ser mig og glædes, thi jeg bier på dit Ord.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 HERRE, jeg ved, at dine Bud er retfærdige, i Trofasthed har du ydmyget mig.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Lad din Miskundhed være min Trøst efter dit Ord til din Tjener!
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Din Barmhjertighed finde mig, at jeg må leve, thi din Lov er min Lyst.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Lad de frække beskæmmes, thi de gør mig skammelig Uret, jeg grunder på dine Befalinger.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Lad dem, der frygter dig, vende sig til mig, de, der kender dine Vidnesbyrd.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Lad mit Hjerte være fuldkomment i dine Vedtægter, at jeg ikke skal blive til Skamme.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Efter din Frelse længes min Sjæl, jeg bier på dit Ord.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Mine Øjne længes efter dit Ord og siger: "Hvornår mon du trøster mig?"
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Thi jeg er som en Lædersæk i Røg, men dine Vedtægter glemte jeg ikke.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Hvor langt er vel din Tjeners Liv? Når vil du dømme dem, der forfølger mig?
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 De frække grov mig Grave, de, som ej følger din Lov.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Alle dine Bud er trofaste, med Løgn forfølger man mig, o hjælp mig!
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 De har næsten tilintetgjort mig på Jorden, men dine Befalinger slipper jeg ikke.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Hold mig i Live efter din Miskundhed, at jeg kan holde din Munds Vidnesbyrd.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 HERRE, dit Ord er evigt, står fast i Himlen.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 Din Trofasthed varer fra Slægt til Slægt, du grundfæsted Jorden, og den står fast.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 Dine Lovbud står fast, de holder dine Tjenere oppe.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Havde din Lov ej været min Lyst, da var jeg omkommet i min Elende.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Aldrig i Evighed glemmer jeg dine Befalinger, thi ved dem holdt du mig i Live.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Din er jeg, frels mig, thi dine Befalinger ligger mig på Sinde.
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 De gudløse lurer på at lægge mig øde, dine Vidnesbyrd mærker jeg mig.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 For alting så jeg en Grænse, men såre vidt rækker dit Bud.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Hvor elsker jeg dog din Lov! Hele Dagen grunder jeg på den.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Dit Bud har gjort mig visere end mine Fjender, thi det er for stedse mit.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 Jeg er klogere end alle mine Lærere, thi jeg grunder på dine Vidnesbyrd.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 Jeg har mere Forstand end de gamle; jeg agter på dine Bud.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 Jeg holder min Fod fra hver Vej, som er ond, at jeg kan holde dit Ord.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 Fra dine Lovbud veg jeg ikke, thi du underviste mig.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Hvor sødt er dit Ord for min Gane, sødere end Honning for min Mund.
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Ved dine Befalinger fik jeg Forstand, så jeg hader al Løgnens Vej.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Dit Ord er en Lygte for min Fod, et Lys på min Sti.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Jeg svor en Ed og holdt den: at følge dine retfærdige Lovbud.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Jeg er såre ydmyget, HERRE, hold mig i Live efter dit Ord!
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Lad min Munds frivillige Ofre behage dig, HERRE, og lær mig dine Lovbud!
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Altid går jeg med Livet i Hænderne, men jeg glemte ikke din Lov.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 De gudløse lægger Snarer for mig, men fra dine Befalinger for jeg ej vild.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Dine Vidnesbyrd fik jeg til evigt Eje, thi de er mit Hjertes Glæde.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Jeg bøjed mit Hjerte til at holde dine Vedtægter for evigt til Enden.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Jeg hader tvesindet Mand, men jeg elsker din Lov.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Mit Skjul og mit Skjold er du, jeg bier på dit Ord.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Vig fra mig, I, som gør ondt, jeg vil holde min Guds Bud.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Støt mig efter dit Ord, at jeg må leve, lad mig ikke beskæmmes i mit Håb!
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Hold mig oppe, at jeg må frelses og altid have min Lyst i dine Vedtægter!
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Du forkaster alle, der farer vild fra dine Vedtægter, thi de higer efter Løgn.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 For Slagger regner du alle Jordens gudløse, derfor elsker jeg dine Vidnesbyrd.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Af Rædsel for dig gyser mit Kød, og jeg frygter for dine Lovbud.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Ret og Skel har jeg gjort, giv mig ikke hen til dem, der trænger mig!
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Gå i Borgen for din Tjener, lad ikke de frække trænge mig!
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Mine Øjne vansmægter efter din Frelse og efter dit Retfærds Ord.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Gør med din Tjener efter din Miskundhed og lær mig dine Vedtægter!
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Jeg er din Tjener, giv mig Indsigt, at jeg må kende dine Vidnesbyrd!
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Det er Tid for HERREN at gribe ind, de har krænket din Lov.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Derfor elsker jeg dine Bud fremfor Guld og Skatte.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Derfor følger jeg oprigtigt alle dine Befalinger og hader hver Løgnens Sti.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Underfulde er dine Vidnesbyrd, derfor agted min Sjæl på dem.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Tydes dine Ord, så bringer de Lys, de giver enfoldige Indsigt.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Jeg åbned begærligt min Mund, thi min Attrå stod til dine Bud.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Vend dig til mig og vær mig nådig, som Ret er for dem, der elsker dit Navn!
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Lad ved dit Ord mine Skridt blive faste og ingen Uret få Magten over mig!
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Udløs mig fra Menneskers Vold, at jeg må holde dine Befalinger!
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Lad dit Ansigt lyse over din Tjener og lær mig dine Vedtægter!
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Vand i Strømme græder mine Øjne, fordi man ej holder din Lov.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Du er retfærdig, HERRE, og retvise er dine Lovbud.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Du slog dine Vidnesbyrd fast ved Retfærd og Troskab så såre.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Min Nidkærhed har fortæret mig, thi mine Fjender har glemt dine Ord.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Dit Ord er fuldkommen rent, din Tjener elsker det.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Ringe og ussel er jeg, men dine Befalinger glemte jeg ikke.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Din Retfærd er Ret for evigt, din Lov er Sandhed.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Trængsel og Angst har ramt mig, men dine Bud er min Lyst.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Dine Vidnesbyrd er Ret for evigt, giv mig indsigt, at jeg må leve!
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Jeg råber af hele mit Hjerte, svar mig, HERRE, jeg agter på dine Vedtægter.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Jeg råber til dig, o frels mig, at jeg kan holde dine Vidnesbyrd!
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Årle råber jeg til dig om Hjælp, og bier på dine Ord.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Før Nattevagtstimerne våger mine Øjne for at grunde på dit Ord.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Hør mig efter din Miskundhed, HERRE, hold mig i Live efter dit Lovbud!
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 De, der skændigt forfølger mig, er mig nær, men de er langt fra din Lov.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Nær er du, o HERRE, og alle dine Bud er Sandhed.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 For længst vandt jeg Indsigt af dine Vidnesbyrd, thi du har grundfæstet dem for evigt.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Se min Elende og fri mig, thi jeg glemte ikke din Lov.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Før min Sag og udløs mig, hold mig i Live efter dit Ord!
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Frelsen er langt fra de gudløse, thi dine Vedtægter ligger dem ikke, på Sinde.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Din Barmhjertighed er stor, o HERRE, hold mig i Live efter dine Lovbud!
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Mange forfølger mig og er mig fjendske, fra dine Vidnesbyrd veg jeg ikke.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Jeg væmmes ved Synet af troløse, der ikke holder dit Ord.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Se til mig, thi jeg elsker dine Befalinger, HERRE, hold mig i Live efter din Miskundhed!
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Summen af dit Ord er Sandhed, og alt dit retfærdige Lovbud varer evigt.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Fyrster forfulgte mig uden Grund, men mit Hjerte frygted dine Ord.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Jeg glæder mig over dit Ord som en, der har gjort et vældigt Bytte.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Jeg hader og afskyr Løgn, din Lov har jeg derimod kær.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Jeg priser dig syv Gange daglig for dine retfærdige Lovbud.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Megen Fred har de, der elsker din Lov, og intet bliver til Anstød for dem.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Jeg håber på din Frelse, HERRE, og jeg har holdt dine Bud.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Min Sjæl har holdt dine Vidnesbyrd, jeg har dem såre kære.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Jeg holder dine Befalinger og Vidnesbyrd, thi du kender alle mine Veje.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Lad min Klage nå frem for dit Åsyn, HERRE, giv mig Indsigt efter dit Ord!
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Lad min Bøn komme frem for dit Åsyn, frels mig efter dit Ord!
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Mine Læber skal synge din Pris, thi du lærer mig dine Vedtægter.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Min Tunge skal synge om dit Ord, thi alle dine Bud er Retfærd.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Lad din Hånd være mig til Hjælp, thi jeg valgte dine Befalinger.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Jeg længes efter din Frelse, HERRE, og din Lov er min Lyst.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Gid min Sjæl må leve, at den kan prise dig, og lad dine Lovbud være min Hjælp!
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Farer jeg vild som det tabte Får, så opsøg din Tjener, thi jeg glemte ikke dine Bud.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
