Salme 147
1 Halleluja! Ja, det er godt at lovsynge vor Gud, ja, det er lifligt, lovsang sømmer sig.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Herren bygger Jerusalem, han samler de spredte af Israel,
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 han læger dem, hvis Hjerte er sønderknust, og forbinder deres Sår;
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 han fastsætter Stjemernes Tal og giver dem alle Navn.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Vor Herre er stor og vældig, hans Indsigt er uden Mål;
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 HERREN holder de ydmyge oppe, til Jorden bøjer han gudløse.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Syng for HERREN med Tak, leg for vor Gud på Citer!
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Han dækker Himlen med Skyer, sørger for Regn til Jorden, lader Græs spire frem på Bjergene og Urter til Menneskers Brug;
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Føde giver han Kvæget og Ravneunger, som skriger;
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 hans Hu står ikke til stærke Heste, han har ikke Behag i rapfodet Mand;
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 HERREN har Behag i dem, der frygter ham, dem, der bier på hans Miskundhed.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Lovpris HERREN, Jerusalem, pris, o Zion, din Gud!
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Thi han gør dine Portstænger stærke, velsigner dine Børn i din Midte;
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 dine Landemærker giver han Fred, mætter dig med Hvedens Fedme;
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 han sender sit Bud til Jorden, hastigt løber hans Ord,
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 han lader Sne falde ned som Uld, som Aske spreder han Rim,
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 som Brødsmuler sender han Hagl, Vandene stivner af Kulde fra ham;
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 han sender sit Ord og smelter dem, de strømmer, når han rejser sit Vejr.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Han kundgør sit Ord for Jakob, sine Vedtægter og Lovbud for Israel.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Så gjorde han ikke mod andre Folk, dem kundgør han ingen Lovbud. Halleluja!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
