Salme 17
1 (En bøn af David.) HERRE, hør en retfærdig Sag, lyt til min Klage lån Øre til Bøn fra svigløse Læber!
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 Fra dig skal min Ret udgå, thi hvad ret er, ser dine Øjne.
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Prøv mit Hjerte, se efter om Natten, ransag mig, du finder ej Svig hos mig.
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 Ej synded min Mund, hvad end Mennesker gjorde; ved dine Læbers Ord vogted jeg mig for Voldsmænds Veje;
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 mine Skridt har holdt dine Spor, jeg vaklede ej på min Gang.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Jeg råber til dig, thi du svarer mig, Gud, bøj Øret til mig, hør på mit Ord!
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Vis, dig underfuldt nådig, du Frelser for dem, der tyr til din højre for Fjender!
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 Vogt mig som Øjestenen, skjul mig i dine Vingers Skygge
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 for gudløse, der øver Vold imod mig, glubske Fjender, som omringer mig;
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 de har lukket deres Hjerte med Fedt, deres Mund fører Hovmodstale.
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 De omringer os, overalt hvor vi går, de sigter på at slå os til Jorden.
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 De er som den rovgridske Løve, den unge Løve, der ligger på Lur.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Rejs dig, HERRE, træd ham i Møde, kast ham til Jorden, fri med dit Sværd min Sjæl fra den gudløses Vold,
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 fra Mændene, HERRE, med din Hånd, fra dødelige Mænd - lad dem få deres Del i levende Live! Fyld deres Bug med dit Forråd af Vrede, lad Børnene mættes dermed og efterlade deres Børn, hvad de levner!
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 Men jeg skal i Retfærd skue dit Åsyn, mættes ved din Skikkelse, når jeg vågner.
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
