Salme 18
1 (Til sangmesteren. Af HERRENS tjener David, som sang HERREN denne sang, dengang HERREN havde frelst ham af alle hans fjenders og af Sauls hånd. Han sang: ) HERRE, jeg har dig hjerteligt kær, min Styrke!
Керівнику хору. Псалом раба Господнього Давида. Він заспівав слова цієї пісні Господеві того дня, коли визволив його Господь від руки всіх ворогів його й від руки Саула. І сказав він: «Я люблю Тебе, Господи, сило моя!»
2 HERRE, min Klippe, min Borg. min Befrier, min Gud, mit Bjerg, hvortil jeg tyr, mit Skjold, mit Frelseshorn, mit Værn!
Господь – бескид [крутий] для мене, твердиня моя і мій Визволитель. Мій Бог – моя скеля, на Нього я надію покладаю, [Він] – мій щит і ріг порятунку мого, притулок мій.
3 Jeg påkalder HERREN, den Højlovede, og frelses fra mine Fjender.
До Господа прославленого кличу я – від ворогів моїх врятований буду.
4 Dødens Reb omsluttede mig, Ødelæggelsens Strømme forfærdede mig,
Облягли мене пута смерті, потоки зради затягнули мене у вир.
Пута царства мертвих охопили мене, тенета смерті постали переді мною. (Sheol h7585)
6 i min Vånde påkaldte jeg HERREN og råbte til min Gud. Han hørte min Røst fra sin Helligdom, mit Råb fandt ind til hans Ører!
У скорботі моїй я кликав Господа й волав до Бога мого. Він почув мій голос зі святого Храму Свого, і волання моє до вух Його дійшло.
7 Da rystede Jorden og skjalv, Bjergenes Grundvolde bæved og rysted, thi hans Vrede blussede op.
Тоді здригнулася земля, захиталась, затремтіли підвалини гір, стрепенулися, бо розгнівався Він.
8 Røg for ud af hans Næse, fortærende Ild af hans Mund, Gløder gnistrede fra ham.
Дим піднявся із ніздрів Його, і вогонь, що [все] пожирає, – із вуст Його, розжарене вугілля [посипалося] від Нього.
9 Han sænkede Himlen, steg ned med Skymulm under sine Fødder;
Він нахилив небеса і зійшов, і під ногами Його – хмара імли.
10 båret af Keruber fløj han, svæved på Vindens Vinger;
Він сів верхи на херувима й полетів, понісся на крилах вітру.
11 han omgav sig med Mulm som en Bolig, mørke Vandmasser, vandfyldte Skyer.
Морок зробив Він Своїм покровом, [немов] шатро навколо Нього – темні хмари дощові, клуби пилу.
12 Fra Glansen foran ham for der Hagl og Ildgløder gennem hans Skyer.
Від сяйва, що перед Ним, випливають хмари – [вони несуть] град і спалахи вогню.
13 HERREN tordnede fra Himlen, den Højeste lod høre sin Røst, Hagl og Ildgløder.
Тоді загримів на небесах Господь, Всевишній подав Свій голос – град і спалахи вогню.
14 Han udslyngede Pile, adsplittede dem, Lyn i Mængde og skræmmede dem.
І пустив Він стріли Свої, і розсіяв [ворогів], численними блискавками розгромив їх.
15 Vandenes Bund kom til Syne, Jordens Grundvolde blottedes ved din Trusel, HERRE, for din Vredes Pust.
Тоді з’явилися джерела води й підвалини всесвіту відкрилися від докору Твого, Господи, від подиху вітру із ніздрів Твоїх.
16 Han udrakte Hånden fra det høje og greb mig, drog mig op af de vældige Vande,
Він схилився з висоти, узяв мене, витягнув мене із вод глибоких.
17 frelste mig fra mine mægtige Fjender, fra mine Avindsmænd; de var mig for stærke.
Визволив мене від сильного мого ворога й від ненависників моїх, що сильніші були від мене.
18 På min Ulykkes Dag faldt de over mig, men HERREN blev mig til Værn.
Вони стали переді мною в день лиха, але Господь був моєю опорою.
19 Han førte mig ud i åbent Land, han frelste mig, thi han havde Behag i mig.
Він вивів мене на просторе місце, визволив мене, бо Він мене уподобав.
20 HERREN gengældte mig efter min Retfærd, lønned mig efter mine Hænders Uskyld;
Віддячив мені Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх винагородив мене.
21 thi jeg holdt mig til HERRENs Veje, svigted i Gudløshed ikke min Gud
Адже я тримався шляхів Господніх і не чинив нечестиво, відвернувшись від мого Бога.
22 hans Bud stod mig alle for Øje, hans Lov skød jeg ikke fra mig.
Бо всі закони Його правосуддя – переді мною, і від постанов Його я не ухилявся.
23 Ustraffelig var jeg for ham og vogtede mig for Brøde.
Я був бездоганний перед Ним і від гріха оберігав себе.
24 HERREN lønned mig efter min Retfærd, mine Hænders Uskyld, som stod ham for Øje!
Тому й винагородив мене Господь за правдою моєю, за чистотою рук моїх перед Його очима.
25 Du viser dig from mod den fromme, retsindig mod den retsindige,
Ти вірність виявляєш тому, хто сам вірний, з людиною бездоганною й Ти поводишся бездоганно,
26 du viser dig ren mod den rene og vrang mod den svigefulde.
із чистим Ти обходишся щиро, але з підступним – відповідно до його підступності.
27 De arme giver du Frelse, hovmodiges Øjne Skam!
Адже Ти рятуєш людей смиренних, а тих, у кого очі зухвалі, принижуєш.
28 Ja, min Lampe lader du lyse, HERRE, min Gud opklarer mit Mørke.
Ти запалюєш мій світильник; Господь, Бог мій, освітлює мою темряву.
29 Thi ved din Hjælp søndrer jeg Mure, ved min Guds Hjælp springer jeg over Volde.
[Разом] із Тобою я змушую [вороже] військо тікати, і з Богом моїм я долаю стіну.
30 Fuldkommen er Guds Vej, lutret er HERRENs Ord. Han er et Skjold for alle, der sætter deres Lid til ham.
Бог! Бездоганний шлях Його, слово Господа чисте. Він – щит для всіх тих, хто на Нього надію покладає.
31 Ja, hvem er Gud uden HERREN, hvem er en Klippe uden vor Gud,
Бо хто [ще] є Богом, окрім Господа? І хто є скелею, крім нашого Бога?
32 den Gud, der omgjorded mig med Kraft, jævnede Vejen for mig,
Бог підперізує мене силою і бездоганним чинить мій шлях.
33 gjorde mine Fødder som Hindens og gav mig Fodfæste på Højene,
Він робить ноги мої, мов у лані, і ставить мене на узвишшях.
34 oplærte min Hånd til Krig, så mine Arme spændte Kobberbuen!
Він привчає руки мої до битви, так що плечі мої можуть зігнути бронзовий лук.
35 Du gav mig din Frelses Skjold, din højre støttede mig, din Nedladelse gjorde mig stor;
Ти дав мені щит порятунку Твого, і правиця Твоя підтримує мене, милість Твоя звеличує мене.
36 du skaffede Plads for mine Skridt, mine Ankler vaklede ikke.
Ти розширюєш мій крок піді мною, так що не тремтять мої ступні.
37 Jeg jog mine Fjender, indhentede dem, vendte først om, da de var gjort til intet,
Я переслідую ворогів моїх і наздоганяю їх, не повертаюся назад, поки їх не знищу.
38 slog dem ned, så de ej kunde rejse sig, men lå faldne under min Fod.
Я вражаю їх так, що не можуть більше встати, вони падають під мої ноги.
39 Du omgjorded mig med Kraft til Kampen, mine Modstandere tvang du i Knæ for mig;
Ти підперезав мене силою для битви, упокорив тих, хто повстав проти мене.
40 du slog mine Fjender på Flugt, mine Avindsmænd rydded jeg af Vejen.
Ти ворогів моїх обернув до мене спиною, і ненависників моїх я знищив.
41 De råbte, men ingen hjalp, til HERREN, han svared dem ikke.
Вони волали [про допомогу], але не було рятівника, до Господа[кликали], та Він їм не відповідав.
42 Jeg knuste dem som Støv for Vinden, fejed dem bort som Gadeskarn.
Я стер їх у порох, у пил, що [розноситься] на крилах вітру; я топтав їх, як бруд на вулицях.
43 Du friede mig af Folkekampe, du satte mig til Folkeslags Høvding; nu tjener mig ukendte Folk;
Ти визволив мене від заколоту в народі, поставив мене головувати над іноземцями. Народи, яких я не знав, служать мені,
44 hører de om mig, lyder de mig, Udlandets Sønner kryber for mig;
слухаються мене, лише почувши краєм вуха [про мене]. Сини чужинців плазують переді мною.
45 Udlandets Sønner vansmægter, slæber sig frem af deres Skjul.
Понурилися сини чужинців і завмирають [від страху], [виходячи] зі своїх укріплень.
46 HERREN lever, højlovet min Klippe, ophøjet være min Frelses Gud,
Живий Господь і благословенна Скеля моя! Нехай звеличений буде Бог порятунку мого!
47 den Gud, som giver mig Hævn, tvinger Folkeslag under min Fod
Він – Бог, Який помсту за мене вчиняє, підкорює мені народи
48 og frier mig fra mine vrede Fjender! Du ophøjer mig over mine Modstandere, fra Voldsmænd frelser du mig.
й визволяє мене від ворогів моїх. Ти підніс мене над тими, хто повстав проти мене, врятував мене від людини жорстокої.
49 HERRE, derfor priser jeg dig blandt Folkene og lovsynger dit Navn,
За це я славитиму Тебе серед народів, Господи, та імені Твоєму співатиму [хвалу].
50 du, som kraftig hjælper din Konge og viser din Salvede Miskundhed, David og hans Æt evindelig.
Звеличує Він перемогою [поставленого] Ним царя і милість виявляє Своєму помазанцю Давиду й нащадкам його повіки.
