Salme 22

1 (Til sangmesteren. Efter "morgenrødens hind". En salme af David.) Min Gud, min Gud, hvorfor har du forladt mig? Mit Skrig til Trods er Frelsen mig fjern.

Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?

2 Min Gud, jeg råber om Dagen, du svarer ikke, om Natten, men finder ej Hvile.

Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.

3 Og dog er du den hellige, som troner på Israels Lovsange.

Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].

4 På dig forlod vore Fædre sig, forlod sig, og du friede dem;

На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.

5 de råbte til dig og frelstes, forlod sig på dig og blev ikke til Skamme.

До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.

6 Men jeg er en Orm og ikke en Mand, til Spot for Mennesker, Folk til Spe;

Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.

7 alle, der ser mig, håner mig, vrænger Mund og ryster på Hovedet:

Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.

8 "Han har væltet sin Sag på HERREN; han fri ham og frelse ham, han har jo Velbehag i ham."

«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».

9 Ja, du drog mig af Moders Liv, lod mig hvile trygt ved min Moders Bryst;

Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.

10 på dig blev jeg kastet fra Moders Skød, fra Moders Liv var du min Gud.

На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.

11 Vær mig ikke fjern, thi Trængslen er nær, og ingen er der, som hjælper!

Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.

12 Stærke Tyre står omkring mig, Basans vældige omringer mig,

Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.

13 spiler Gabet op imod mig som rovgridske, brølende Løver.

Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.

14 Jeg er som Vand, der er udgydt, alle mine Knogler skilles, mit Hjerte er blevet som Voks, det smelter i Livet på mig;

Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.

15 min Gane er tør som et Potteskår til Gummerne klæber min Tunge, du lægger mig ned i Dødens Støv.

Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.

16 Thi Hunde står omkring mig, onde i Flok omringer mig, de har gennemboret mine Hænder og Fødder,

Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.

17 jeg kan tælle alle mine Ben; med Skadefryd ser de på mig.

Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.

18 Mine Klæder deler de mellem sig, om Kjortelen kaster de Lod.

Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.

19 Men du, o HERRE, vær ikke fjern, min Redning, il mig til Hjælp!

А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.

20 Udfri min Sjæl fra Sværdet, min eneste af Hundes Vold!

Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.

21 Frels mig fra Løvens Gab, fra Vildoksens Horn! Du har bønhørt mig.

Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.

22 Dit Navn vil jeg kundgøre for mine Brødre, prise dig midt i Forsamlingen:

Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.

23 "I, som frygter HERREN, pris ham, ær ham; al Jakobs Æt, bæv for ham, al Israels Æt!

Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!

24 Thi han foragtede ikke, forsmåede ikke den armes Råb, skjulte ikke sit Åsyn for ham, men hørte, da han råbte til ham!"

Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.

25 Jeg vil synge din Pris i en stor Forsamling, indfri mine Løfter iblandt de fromme;

Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.

26 de ydmyge skal spise og mættes; hvo HERREN søger, skal prise ham; deres Hjerte leve for evigt!

Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!

27 Den vide Jord skal mærke sig det og omvende sig til HERREN, og alle Folkenes Slægter skal tilbede for hans Åsyn;

Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.

28 thi HERRENs er Riget, han er Folkenes Hersker.

Бо Господеві належить царство, Він править народами.

29 De skal tilbede ham alene, alle Jordens mægtige; de skal bøje sig for hans Åsyn, alle, der nedsteg i Støvet og ikke holdt deres Sjæl i Live.

Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.

30 Ham skal Efterkommeme tjene; om HERREN skal tales til Slægten, der kommer;

Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.

31 de skal forkynde et Folk, der fødes, hans Retfærd. Thi han greb ind.

Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.