Salme 58

1 (Til sangmesteren. Al-tasjhet. Af David. En miktam.) Er det virkelig Ret, I taler, I Guder, dømmer I Menneskenes Børn retfærdigt?

Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів. Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?

2 Nej, alle øver I Uret på Jord, eders Hænder udvejer Vold.

Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

3 Fra Moders Liv vanslægted de gudløse, fra Moders Skød for Løgnerne vild.

Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

4 Gift har de i sig som Slangen, den stumme Øgle, der døver sit Øre

їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

5 og ikke vil høre på Tæmmerens Røst, på den kyndige Slangebesværger.

що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!

6 Gud, bryd Tænderne i deres Mund, Ungløvernes Kindtænder knuse du, HERRE;

Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

7 lad dem svinde som Vand, der synker, visne som nedtrampet Græs.

нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,

8 Lad dem blive som Sneglen, opløst i Slim som et ufuldbårent Foster, der aldrig så Sol.

бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

9 Før eders Gryder mærker til Tjørnen, ja, midt i deres Livskraft river han dem bort i sin Vrede

Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

10 Den retfærdige glæder sig, når han ser Hævn, hans Fødder skal vade i gudløses Blod;

А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

11 Og Folk skal sige: "Den retfærdige får dog sin Løn, der er dog Guder, som dømmer på Jord!"

І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“