Job 15
1 Then answered Eliphaz the Temanite, and said:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Should a wise man answer with arguments of wind, Or fill his bosom with the east wind?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Should he argue with speech that helpeth him not, And with words which do not profit him?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Behold, thou makest the fear of God a vain thing, And discouragest prayer before him.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Yea, thy own mouth proclaimeth thy iniquity, Though thou choosest the tongue of the crafty.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Thy own mouth condemneth thee, and not I; Thy own lips testify against thee.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Art thou the first man that was born? Wast thou formed before the hills?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Hast thou listened in the council of God, And drawn all wisdom to thyself?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 What dost thou know, that we know not also? What dost thou understand, that is a secret to us?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 With us are the aged and hoary-headed; Much older than thy father.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Dost thou despise the consolations of God, And words so full of kindness to thee?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Why hath thy passion taken possession of thee? And why this winking of thine eyes?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 For against God hast thou turned thy spirit, And uttered such words from thy mouth.
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 What is man, that he should be pure, And he that is born of woman, that he should be innocent?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Behold, He putteth no trust in his ministering spirits, And the heavens are not pure in his sight;
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 Much less, abominable and polluted man, Who drinketh iniquity as water.
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Hear me, and I will show thee, And that which I have seen will I declare;
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 Which the wise men have told, And not kept concealed, as received from their fathers;
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 To whom alone the land was given, And among whom not a stranger wandered.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 “All his days the wicked man is in pain; Yea, all the years, that are laid up for the oppressor.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 A fearful sound is in his ears; In peace the destroyer cometh upon him.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 He hath no hope that he shall escape from darkness; He is set apart for the sword.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 He wandereth about, seeking bread; He knoweth that a day of darkness is at hand.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Distress and anguish fill him with dread; They prevail against him like a king ready for the battle.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Because he stretched forth his hand against God, And bade defiance to the Almighty,
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 And ran against him with outstretched neck, With the thick bosses of his bucklers;
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Because he covered his face with fatness, And gathered fat upon his loins,
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 And dwelt in desolated cities, In houses which no man inhabiteth, That are ready to become heaps.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 He shall not be rich; his substance shall not endure, And his possessions shall not be extended upon the earth.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 He shall not escape from darkness, And the flame shall dry up his branches; Yea, by the breath of His mouth shall he be taken away.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 “Let not man trust in vanity! he will be deceived; For vanity shall be his recompense.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 He shall come to his end before his time, And his branch shall not be green.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 He shall shake off his unripe fruit like the vine, And shed his blossoms like the olive-tree.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 The house of the unrighteous shall be famished, And fire shall consume the tents of bribery.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 They conceive mischief, and bring forth misery, And their breast deviseth deceit.”
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
