Psalms 144
1 Of David. Blest be the Lord my rock, who trains my hands for war, my fingers for fighting.
Давидів.
2 My rock and my fortress, my tower, my deliverer, my shield, behind whom I take refuge, who lays nations low at my feet.
Він моє милосердя й тверди́ня моя, форте́ця моя та моя охоро́на мені, Він мій щит, і я до Нього вдаю́ся, Він мій наро́д підбиває під мене!
3 Lord, what are mortals that you care for them, humans, that you think of them?
Господи, що́ то люди́на, що знаєш її, що́ то син лю́дський, що зважаєш на нього?
4 They are like a breath, their days as a shadow that passes.
Люди́на стала до па́ри поді́бна, її дні — як та тінь промину́ща!
5 Lord, bow your heavens and come down: touch the hills, so that they smoke.
Господи, нахили Своє небо, — й зійди́, доторкни́ся до гір, — і вони задиму́ють!
6 Flash forth lightning and scatter them, your arrows send forth and confound them.
Заблищи́ блискави́цею, й їх розпоро́ш, пошли Свої стрі́ли, і їх побенте́ж!
7 Stretch out your hand from on high; pluck me out of the mighty waters, out of the hands of foreigners,
Пошли з висоти́ Свою руку, й мене поряту́й, і визволь мене з вод великих, від руки чужинці́в,
8 who speak with the mouth of falsehood, and lift their right hand to swear lies.
що їхні уста́ промовляють неправду, а їхня прави́ця — прави́ця зрадли́ва!
9 O God, a new song I would sing you, on a ten-stringed harp make you music.
Боже, я пісню нову́ заспіваю Тобі, на а́рфі десятистру́нній заграю Тобі,
10 For to kings you give the victory, and David your servant you save.
що Ти перемогу царям подає́ш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча́!
11 Snatch me from the cruel sword, rescue me from the hand of foreigners, who speak with the mouth of falsehood, and lift their right hand to swear lies.
Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинці́в, що їхні уста́ промовляють марно́ту, а їхня прави́ця — правиця зрадли́ва,
12 May our sons in their youth be as plants well tended: our daughters like cornices carved as in palaces.
щоб були́ сини наші, немов саджанці́, ви́плекані в їхній мо́лодості, наші до́чки — немов ті нарі́жні стовпи́, ви́тесані на окра́су палати!
13 May our barns be bursting with produce of all kinds. In the fields may our sheep bear by thousands and ten thousands.
Повні наші комо́ри, — вони видають найрізні́ше, ко́тяться тисячами наші ві́вці та ко́зи, десятками тисяч по наших подві́р'ях розпло́джуються!
14 May our cattle be fat, our walls unbreached, may no cry of distress ring in our streets.
Ситі наші бики́, немає приго́д і немає хворо́би, і на ву́лицях наших нема наріка́нь!
15 Happy the people who fares so well: and so fares the people whose God is the Lord.
Блаженний наро́д, що йому так веде́ться, блаженний наро́д, що Господь — йому Бог!
