Acts 25
1 Festus, therefore, having come upon the province, after three days, went up unto Jerusalem from Caesarea;
Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.
2 and the High-priest and chiefs of the Jews laid information before him against Paul, and began to beseech him
І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,
3 asking for themselves as a favour against him, that he would send for him unto Jerusalem, —making, an ambush, to kill him on the way.
просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, змовившись, щоб його вбити на дорозї.
4 Festus, therefore, answered, that Paul should be kept in Caesarea, and that, he himself, was about, shortly, to be going out [thither].
Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).
5 They, therefore, among you (saith he) who are in power, let them go down with me; and, if there is in the man, anything amiss, let them accuse him.
Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.
6 And, spending among them, not more than eight or ten days, he went down unto Caesarea; and, on the morrow, taking his place upon the judgment-seat, ordered Paul to be brought.
І, пробувши у них більш десяти днів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла.
7 And, when he presented himself, the Jews who, from Jerusalem, had come down, stood round about him, many and grievous charges, bringing against [him], which they were not able to prove, —
Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.
8 Paul saying in defence—Neither against the law of the Jews, nor against the temple, nor against Caesar, have I in anything sinned.
А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив.
9 But, Festus, wishing, with the Jews, to gain, favour, answered Paul, and said—Art thou willing, unto Jerusalem, to go up, and, there, concerning these things, be judged before me?
Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?
10 But Paul said—Standing before the judgment-seat of Caesar, am I, where, I, ought to be judged. Unto the Jews, have I done no wrong, as, even thou, right well, art discovering.
Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш.
11 If then, on the one hand, I am doing wrong, and, anything worthy of death, have committed, I excuse not myself from dying; but, on the other hand, if there is, nothing, in the things whereof these are accusing me, no man, hath power to give, me, unto them as a favour: —Unto Caesar, I appeal!
Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.
12 Then Festus, having conversed with the council, answered—Unto Caesar, hast thou appealed? Unto Caesar, shalt thou go.
Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.
13 And, some days having gone by, Agrippa the king and Bernice came down to Caesarea, to salute Festus.
Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.
14 And, as they were spending more days there, Festus, repeated, unto the king, the things relating to Paul, saying—A certain man, hath been left behind by Felix, as a prisoner;
А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;
15 concerning whom, when I happened to be in Jerusalem, the High-priests and the Elders of the Jews laid information, claiming against him a condemnation:
про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него.
16 unto whom made answer—That it is not a custom with Romans, to grant as a favour any man, before the accused, face to face, should have his accusers, and, opportunity of defence, should receive, concerning the charge.
Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.
17 When, therefore, they had come together here, no delay whatever, making, on the next day, taking my place upon the judgment-seat, I ordered the man to be brought:
Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.
18 Concerning whom, taking their stand, his accusers, no accusation at all, were bringing, of the evil things which, I, had been suspecting;
Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,
19 but, certain questions concerning their own demon-worship, had they against him, and concerning one Jesus, who had died, whom Paul was affirming to be alive.
були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.
20 And, I, being at a loss as to the inquiry into these things, was asking—whether he might be minded to go unto Jerusalem, and, there, be judged concerning these things.
Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.
21 But, Paul, having appealed to be kept for the decision of the Emperor, I ordered him to be kept, until I could send him up unto Caesar.
Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.
22 And, Agrippa, [said] unto Festus—I could wish, myself also, to hear, the man. To-morrow, (saith he) thou shalt hear him.
Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.
23 On the morrow, therefore, when Agrippa had come, and Bernice, with great display, and they had entered into the audience-chamber, with the captains of thousands and men of distinction of the city, —and Festus had given orders, Paul was brought.
Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.
24 And Festus saith—King Agrippa! and all ye men, here present with us: Ye observe this person, concerning whom, one and all the throng of the Jews, have interceded with me, both in Jerusalem and here, crying aloud that he ought not to be living any longer.
І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.
25 But, I, gathered, that, nothing worthy of death, had he committed; and, this man himself, having appealed unto the Emperor, I decided to send him: —
Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.
26 Concerning whom, anything certain to write unto my lord, I have not; wherefore, I have brought him forth before you, —and especially before thee, King Agrippa! in order that, after examination had, I might have something I could write;
Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.
27 For, unreasonable, unto me, it seemeth, when sending a prisoner, not also, the accusations against him, to signify.
Нерозсудливо бо мені здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.
