Proverbs 14
1 Every, wise woman, buildeth up her house, but, a foolish one, with her own hands, would break it down.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 He that walketh in his uprightness, is one who revereth Yahweh, but, he that is crooked in his way, is one who despiseth him.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 In the mouth of the foolish, is a haughty rod, but, as for the lips of the wise, thou shalt give heed to them!
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Without cattle, the crib is clean, but, much increase, is in the strength of the ox.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 A faithful witness, will not deceive, but a false witness, uttereth deceitful things.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 A scoffer seeketh wisdom, and there is none, but, knowledge, to the discerning, is easy.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Get thee from the presence of a man that is a dullard, when thou perceivest not the lips of knowledge.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 The wisdom of the prudent, is to understand his way, but, the folly of dullards, is a fraud.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 the foolish, scoff at guilt, but, between the upright, is good pleasure.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 The heart, knoweth its own bitterness, and, in its joy, no stranger shareth.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 The house of the lawless, shall be destroyed, but, the tent of the upright, shall flourish.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 There is a way that enticeth a man, but, at the latter end thereof, are the ways of death!
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Even, in laughter, the heart may be in pain, and, the latter end of gladness, be grief.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 With his own ways, shall be filled the backslider in heart, and, from himself, shall a good man [be satisfied].
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 The simple, believeth every word, but, the prudent, looketh well to his going.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 A wise man, feareth, and avoideth evil, but, a dullard, is haughty and confident.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 The impatient, worketh folly, and, a man of wicked devices, is hated.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 The simple inherit folly, but, the shrewd, crowneth himself with knowledge.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Abased are the wicked, before the good, and, the lawless, at the gates of the righteous.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Even by his neighbour, is a poor man hated, but, the lovers of the rich man, are many.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 He that sheweth contempt for his neighbour, sinneth, but, he that sheweth favour to the afflicted, how happy is he!
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Shall they not, become vagrants, who devise evil? but, lovingkindness and faithfulness, [be to] them who devise good.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 By all labour, there will be abundance, but, the talk of the lips, tendeth only to want.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 the crown of the wise, is their wealth, but, the folly of dullards, is, folly.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 A deliverer of souls, is a faithful witness, but, he that uttereth falsehoods, is a fraud.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 In the reverence of Yahweh, is strong security, and, his children, shall have a place of refuge.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 The reverence of Yahweh, is a well-spring of life, that a man may avoid the snares of death.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 In the multitude of a people, is the majesty of the king, but, in the ceasing of population, is the ruin of the prince.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 One slow to anger, hath great understanding, but, the hasty in spirit, exalteth folly.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 The life of the whole body, is a tranquil mind, but, a decay of the bones, is jealousy.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 The oppressor of the poor, hath reproached his Maker, but he that sheweth favour to the needy, is one who, holdeth Him in honour.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 By his own wickedness, shall the lawless man, be thrust down, but the righteous, seeketh refuge in his integrity.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 In the heart of the intelligent, reposeth wisdom, but, in the midst of dullards, it maketh itself known.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Righteousness, exalteth a nation, but, a reproach to any people, is sin.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 The good-pleasure of a king, is due to a servant who is discreet, but, his indignation, shall be against him that bringeth shame.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
