Mark 5
1 And they came to the other side of the sea to the region of the (Gerasenes. *N+KO)
І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
2 And (when was exiting He *N+kO) out of the boat immediately (met with *N+kO) Him out of the tombs a man with a spirit unclean
І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
3 who the dwelling had in the (tombs. *N+kO) And (not even *N+kO) (with a chain *N+KO) (no longer no longer *NO) no [one] was able him to bind
Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
4 because that he often with shackles and with chains to have been bound and to have been torn apart by him the chains and the shackles to have been shattered, and no [one] was able him to subdue.
бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
5 And (through *N+KO) (all [times] *N+kO) night and day in the tombs and in the mountains he was crying out and cutting himself with stones.
І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
6 (And *no) having seen (now *k) Jesus from afar he ran and he fell on his knees (before Him *NK+o)
А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
7 And having cried in a voice loud (he spoke; *N+kO) What to me myself and to You, Jesus, Son of God the Most High? I adjure You by God, not me may torment.
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
8 He was saying for to him; do come forth you spirit unclean out of the man!
Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
9 And He was asking him; What [is] [the] name of you And (he answered *k) (he says *N+kO) (to him; *no) (Legion *N+kO) [is] name to Me because many we are.
І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
10 And he was begging Him numerous times that not (them *N+kO) He may send out of the country.
І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11 There was now there near (the *N+kO) (hill *N+KO) a herd of pigs great feeding;
Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
12 And they begged Him (all demons *K) saying; do send us into the pigs so that into them let us enter.
І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
13 And He allowed them (immediately *K) (Jesus. *k) And having gone out the spirits unclean entered into the pigs, and rushed the herd down the steep bank into the sea (were now *k) about two thousand and they were drowned in the sea.
І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
14 (And *no) those (now *k) feeding (them *N+kO) (pigs *k) fled and (proclaimed [it] *N+kO) to the city and to the country. And (they went out *N+kO) to see what it is that having happened.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
15 And they come to Jesus and see the [man] being demonised sitting (and *k) clothed and sound minded, the [one] who having had the (legion, *N+kO) and they were afraid.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
16 And related (now *o) to them those having seen [it] how it happened to the [one] being demonised and concerning the pigs.
Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17 And they began to implore Him to depart from the region of them.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
18 And (when climbing *N+kO) He into the boat was begging Him the [one] having been demonised that with Him he may be.
А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
19 (And *no) (now Jesus *k) not He did permit him, but He says to him; do go to the home of you to your own and (do declare *N+kO) to them as much as the Lord for you (has done *N+kO) and He had mercy on you.
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
20 And he departed and he began to proclaim in the Decapolis how much did for him Jesus; and all were marveling.
І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
21 And when was crossing Jesus in the boat again to the other side was gathered a crowd great to Him, and He was beside the sea.
І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
22 And (behold *k) comes one of the synagogue rulers, named Jairus; and having seen Him he falls at the feet of Him
І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23 and (he begs *N+kO) Him much saying that The little daughter of mine at the end is holding, that having come may you lay the hands on her (so that *N+kO) she may be cured and (she may live. *N+kO)
і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
24 And He departed with him, And was following Him a crowd great and were pressing in on Him.
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25 And a woman (any *k) being with a flux of blood twelve years
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
26 and much having suffered under many physicians and having spent the of (her *N+kO) all and in no way having benefited but rather to the worse having come,
що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27 having heard (the [things] *o) concerning Jesus, having come up in the crowd behind [Him] she touched the clothing of Him;
як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
28 She was saying for that If I shall touch even even the garments of Him I will be healed.
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
29 And immediately was dried up the flow of the blood of her and she knew in the body that she has been healed from the affliction.
І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
30 And immediately Jesus having known in Himself the out of Him power having gone forth, having turned in the crowd was saying: Who of Me touched the garments?
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
31 And were saying to Him the disciples of Him; You see the crowd pressing in on You and You say Who Me touched?
І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
32 And He was looking around to see the [one who] this having done.
А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33 And the woman having been frightened and trembling, know what has been done (upon *k) to her, came and she fell down before Him and she told Him all the truth.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
34 And He said to her; (Daughter, *N+kO) the faith of you has healed you. do go in peace and do be healthy from the affliction of you.
А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
35 Still when He is speaking they come from the ruler of synagogue’s [house] saying that The daughter of You is dead; why still trouble you the Teacher?
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
36 And Jesus (immediately *K) (having ignored *N+KO) the word spoken He says to the ruler of the synagogue; Not do fear, only do believe.
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
37 And not He allowed no [one] (with *no) (Him *N+kO) to follow only except Peter and James and John the brother of James.
І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38 And (they come *N+KO) to the house of the ruler of the synagogue. and He beholds a commotion (and *no) weeping and wailing much,
І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
39 And having entered He says to them; Why make you commotion and weep? The child not is dead but sleeps.
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
40 And they were laughing at Him. (He himself *N+kO) then having put out (all *N+kO) takes with [Him] the father of the child and the mother and those with Him and enters in where was the child (reclining. *K)
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41 And when taking of the hand of the child He says to her; Talitha koum! Which is being translated, O Little girl, to you I say, (do arise. *N+kO)
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
42 And immediately arose the girl and was walking; she was for of years twelve. And they were amazed (immediately *NO) with amazement great.
І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
43 And He instructed to them strictly that no one may know this, and He commanded to be given to her to eat.
А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
