John 6
1 After these things, Jesus went away to the other side of the Sea of Galilee, also called the Sea of Tiberias.
Після цього Ісус відправився на другий бік Галілейського моря, [яке зветься] Тиверіадським.
2 A great crowd was following him because they saw the signs that he was doing on those who were sick.
За Ним ішов великий натовп, оскільки бачили знамення, які Він робив, зцілюючи хворих.
3 Jesus went up the mountain and there he sat down with his disciples.
Ісус піднявся на гору й сів там зі Своїми учнями.
4 (Now the Passover, the Jewish festival, was near.)
Наближалося юдейське свято Пасхи.
5 When Jesus looked up and saw a great crowd coming to him, he said to Philip, “Where are we going to buy bread so that these may eat?”
Коли Ісус підняв очі й побачив, що багато людей ішло до Нього, сказав Филипові: ―Де ми купимо хліба, щоб нагодувати цих [людей]?
6 (But Jesus said this to test Philip, for he himself knew what he was going to do.)
Він спитав це, щоб випробувати Филипа, бо Сам вже знав, що буде робити.
7 Philip answered him, “Two hundred denarii worth of bread would not be sufficient for each one to have even a little.”
Филип відповів: ―Навіть якщо купити хліба на двісті динаріїв, і того не буде достатньо, щоб кожний отримав хоч трохи.
8 One of the disciples, Andrew, the brother of Simon Peter, said to Jesus,
Інший Його учень, Андрій, брат Симона Петра, сказав:
9 “There is a boy here who has five bread loaves of barley and two fish, but what are these among so many?”
―Тут є хлопчик, який має п’ять хлібів з ячмінного борошна та дві рибини. Але що це для такої кількості?
10 Jesus said, “Make the people sit down.” (Now there was a lot of grass in the place.) So the men sat down, about five thousand in number.
Ісус сказав: ―Звеліть людям сісти. У тому місці було багато трави, тож всі посідали на неї (було їх близько п’яти тисяч чоловіків).
11 Then Jesus took the loaves and after giving thanks, he gave it to those who were sitting. He did the same with the fish, as much as they wanted.
Ісус узяв хліби та, подякувавши Богові, роздав їх тим, хто сидів. Так само зробив і з рибою. Кожний брав, скільки хотів.
12 When the people were filled, he said to his disciples, “Gather up the broken pieces which remain, so that nothing will be lost.”
Коли всі наїлися, Він сказав Своїм учням: ―Зберіть те, що залишилося, щоб нічого не пропало.
13 So they gathered them up and filled twelve baskets with broken pieces from the five barley loaves left over by those who had eaten.
Вони зібрали та наповнили дванадцять кошиків із залишками з п’яти ячмінних хлібів, які залишилися після тих, що їли.
14 Then, when the people saw this sign that he did, they said, “This truly is the prophet who is to come into the world.”
Коли люди побачили знамення, яке Він зробив, почали казати: «Він насправді Пророк, Який мав прийти у світ».
15 When Jesus realized that they were about to come and seize him by force to make him king, he withdrew again up the mountain by himself.
Ісус же, зрозумівши, що вони мають намір прийти і взяти Його силоміць, щоб зробити царем, знову пішов на гору один.
16 When it became evening, his disciples went down to the sea.
Коли настав вечір, учні Ісуса спустилися до моря
17 They got into a boat, and were going over the sea to Capernaum. It was dark by this time, and Jesus had not yet come to them.
й, увійшовши в човен, попливли через море до Капернаума. Було вже темно, а Ісус усе ще не приходив до них.
18 A strong wind was blowing, and the sea was getting rough.
Тим часом море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.
19 When they had rowed about twenty-five or thirty stadia, they saw Jesus walking on the sea and coming near the boat, and they were afraid.
Вони вже відпливли на двадцять п’ять або тридцять стадіїв, коли побачили Ісуса, Який ішов по воді та наближався до човна. Учні злякалися.
20 But he said to them, “It is I! Do not be afraid.”
Але Він заговорив до них: «Це Я! Не бійтеся!»
21 Then they were willing to receive him into the boat, and immediately the boat reached the land where they were going.
Вони хотіли взяти Його в човен; і човен відразу пристав до берега, до якого прямували.
22 The next day, the crowd that had been standing on the other side of the sea saw that there was no other boat there except the one, and that Jesus had not entered it with his disciples but that his disciples had gone away alone.
Наступного дня люди, які стояли на іншому березі моря, побачили, що там не було іншого човна, окрім одного, і що Ісус не сідав разом зі Своїми учнями в човен, а Його учні відпливли самі.
23 However, there were some boats that came from Tiberias close to the place where they had eaten the bread loaves after the Lord had given thanks.
[Тим часом] кілька човнів із Тиверіади припливло [та пристало] поблизу того міста, де вони їли хліб, після того, як Господь подякував [Богові].
24 When the crowd discovered that neither Jesus nor his disciples were there, they themselves got into the boats and went to Capernaum seeking Jesus.
Коли люди побачили, що ні Ісуса, ні Його учнів немає в тому місці, вони сіли в човни та попливли до Капернаума шукати Ісуса.
25 After they found him on the other side of the sea, they said to him, “Rabbi, when did you come here?”
Коли знайшли Його на іншому березі, запитали: ―Равві, коли Ти сюди прийшов?
26 Jesus replied to them, saying, “Truly, truly, you seek me, not because you saw signs, but because you ate some of the bread loaves and were filled.
Ісус відповів їм: ―Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, а тому, що їли хліб та наїлися.
27 Do not work for the food that perishes, but work for the food that endures to eternal life which the Son of Man will give you, for God the Father has set his seal on him.” (aiōnios g166)
Працюйте не за їжу, що проходить, а за їжу, що залишається для життя вічного, яке дасть вам Син Людський. Бо Його засвідчив Бог Отець. (aiōnios g166)
28 Then they said to him, “What must we do, so that we may do the works of God?”
Вони запитали: ―Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29 Jesus replied and said to them, “This is the work of God: That you believe in the one whom he has sent.”
Ісус відповів їм: ―Діло Боже – це вірити в Того, Кого Він послав.
30 So they said to him, “What sign then will you do, so that we may see and believe you? What will you do?
Вони запитали: ―Яке знамення Ти міг би зробити, щоб ми побачили та повірили в Тебе? Що Ти зробиш?
31 Our fathers ate the manna in the wilderness, as it is written, 'He gave them bread from heaven to eat.'”
Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: «Дав їм їсти хліб із неба».
32 Then Jesus replied to them, “Truly, truly, it was not Moses who gave you the bread out of heaven, but it is my Father who is giving you the true bread from heaven.
Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: це не Мойсей дав вам хліб із неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб із неба.
33 For the bread of God is that which comes down from heaven and gives life to the world.”
Тому що хліб Божий – це Той, Хто зійшов із неба й дає життя світові.
34 So they said to him, “Sir, give us this bread always.”
Вони сказали: ―Господи, давай нам завжди цей хліб!
35 Jesus said to them, “I am the bread of life; he who comes to me will not be hungry, and he who believes in me will never be thirsty.
Ісус сказав: ―Я – хліб життя! Кожний, хто приходить до Мене, ніколи не зголодніє, і хто вірить у Мене, той ніколи не відчуватиме спраги.
36 But I told you that indeed you have seen me, and you do not believe.
Але як Я вам казав, ви бачили Мене й не вірите.
37 Everyone whom the Father gives me will come to me, and he who comes to me I will certainly not throw out.
Усі, кого дав Мені Отець, прийдуть до Мене, і того, хто прийде до Мене, Я не вижену геть.
38 For I have come down from heaven, not to do my own will, but the will of him who sent me.
Бо Я прийшов із неба для того, щоб виконати не Мою волю, а волю Того, Хто надіслав Мене.
39 This is the will of him who sent me, that I would lose not one of all those whom he has given me, but will raise them up on the last day.
А це воля Того, Хто надіслав Мене: щоб Я не втратив нікого з тих, кого Він Мені дав, але щоб воскресив їх останнього дня.
40 For this is the will of my Father, that everyone who sees the Son and believes in him would have eternal life and I will raise him up on the last day.” (aiōnios g166)
Воля Мого Отця полягає в тому, щоб кожний, хто бачить Сина та вірить у Нього, мав життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
41 Then the Jews grumbled about him because he had said, “I am the bread that has come down from heaven.”
Тоді юдеї почали нарікати, бо Він сказав: «Я – хліб, який зійшов із неба».
42 They said, “Is not this Jesus son of Joseph, whose father and mother we know? How then does he now say, 'I have come down from heaven'?”
Вони казали: ―Хіба Він не Ісус, син Йосифа? Чи не знаємо ми Його батька й матері? Як же Він тепер каже: «Я прийшов із неба»?
43 Jesus replied and said to them, “Stop grumbling among yourselves.
Ісус сказав їм: ―Не нарікайте між собою!
44 No one can come to me unless the Father who sent me draws him, and I will raise him up on the last day.
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його, і Я воскрешу його останнього дня.
45 It is written in the prophets, 'Everyone will be taught by God.' Everyone who has heard and learned from the Father comes to me.
У пророків написано: «Усі будуть навчені Богом». Кожен, хто почув Отця та навчився в Нього, приходить до Мене.
46 Not that anyone has seen the Father, except he who is from God—he has seen the Father.
Бо ніхто не бачив Отця, окрім Того, Хто від Бога, тільки Він бачив Отця.
Істинно кажу вам: хто вірить [у Мене], той має життя вічне. (aiōnios g166)
48 I am the bread of life.
Я – хліб життя!
49 Your fathers ate the manna in the wilderness, and they died.
Ваші батьки їли манну в пустелі й померли.
50 This is the bread which comes down from heaven, so that a person may eat some of it and not die.
Це ж хліб, який зійшов із неба, щоб той, хто їсть його, не помер.
51 I am the living bread that came down from heaven. If anyone eats some of this bread, he will live forever. The bread that I will give is my flesh for the life of the world.” (aiōn g165)
Я – хліб життя, який зійшов із неба. Хто буде їсти цей хліб, той житиме вічно. Хліб, який Я дам, це Моє тіло, яке віддам заради життя світу. (aiōn g165)
52 The Jews became angry among themselves and began to argue, saying, “How can this man give us his flesh to eat?”
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: ―Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми його їли?
53 Then Jesus said to them, “Truly, truly, unless you eat the flesh of the Son of Man and drink his blood, you will not have life in yourselves.
Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити Його крові, не будете мати життя [вічного] в собі.
54 Whoever eats my flesh and drinks my blood has everlasting life, and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh is true food, and my blood is true drink.
Бо тіло Моє – істинна їжа і кров Моя – істинний напій.
56 He who eats my flesh and drinks my blood remains in me, and I in him.
Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, перебуває в Мені, і Я [перебуваю] в ньому.
57 As the living Father sent me, and as I live because of the Father, so he who eats me, he will also live because of me.
Як живий Отець послав Мене і як Я живу через Отця, так і той, хто їсть Мене, буде жити через Мене.
58 This is the bread that has come down from heaven, not as the fathers ate and died. He who eats this bread will live forever.” (aiōn g165)
Це є хліб, який зійшов із неба. Він не такий, як той, що їли ваші батьки та померли. Хто їсть цей хліб, той житиме вічно. (aiōn g165)
59 But Jesus said these things in the synagogue while he was teaching in Capernaum.
[Ісус] сказав це, коли навчав у синагозі в Капернаумі.
60 Then many of his disciples who heard this said, “This is a difficult teaching; who can accept it?”
Чимало Його учнів, почувши це, сказали: ―Ці слова важкі для [сприйняття]. Хто може їх слухати?
61 Jesus, because he knew in himself that his disciples were grumbling at this, said to them, “Does this offend you?
Ісус, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: ―Це вас ображає?
62 Then what if you should see the Son of Man going up to where he was before?
А якщо побачите Сина Людського, Котрий возноситься туди, де був раніше?
63 It is the Spirit who makes alive; the flesh profits nothing. The words that I have spoken to you are spirit, and they are life.
Дух дає життя, людині це не під силу. Слова, які Я вам казав, – це Дух та життя.
64 Yet there are some of you who do not believe.” For Jesus knew from the beginning who were the ones that would not believe and who it was who would betray him.
Але між вами є деякі, що не вірять. (Ісус [казав так, ] бо від початку знав, хто не вірить і хто зрадить Його.)
65 He said, “It is because of this that I said to you that no one can come to me unless it is granted to him by the Father.”
Він продовжив: ―Тому Я кажу вам: ніхто не може прийти до Мене, якщо це не дано йому Отцем.
66 Because of this, many of his disciples went away and no longer walked with him.
Відтоді чимало Його учнів залишили Його й більше не ходили з Ним.
67 Then Jesus said to the twelve, “You do not want to go away also, do you?”
Тоді Ісус запитав дванадцятьох: ―Ви не бажаєте піти?
68 Simon Peter answered him, “Lord, to whom shall we go? You have words of eternal life, (aiōnios g166)
Симон Петро відповів: ―Господи, до кого нам піти? Ти маєш слова вічного життя. (aiōnios g166)
69 and we have believed and come to know that you are the Holy One of God.”
Ми віримо та знаємо, що Ти – Святий Божий!
70 Jesus said to them, “Did not I choose you, the twelve, and one of you is a devil?”
Ісус сказав: ―Чи не Я обрав вас, дванадцятьох? І все ж один із вас – диявол.
71 Now he spoke of Judas son of Simon Iscariot, for it was he, one of the twelve, who would betray Jesus.
Він говорив так про Юду, [сина] Симона Іскаріота, який, хоч і був одним із дванадцятьох, однак мав зрадити Його.
