1 Corinthians 11
1 Be imitators of me, even as I also am of Christ.
Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!
2 Now I praise you, brothers, that you remember me in all things, and hold firm the traditions, even as I delivered them to you.
Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам'ятаєте, і захо́вуєте так переда́ння, як я вам передав.
3 But I would have you know that the head of every man is Christ, and the head of the woman is man, and the head of Christ is God.
Хо́чу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова — Христос, а жінці голова — чоловік, голова ж Христові — Бог.
4 Every man praying or prophesying, having his head covered, dishonors his head.
Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, — осоромлює він свою го́лову.
5 But every woman praying or prophesying with her head uncovered dishonors her head. For it is one and the same thing as if she were shaved.
І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою го́лову, бо це є те саме, як була́ б вона виголена.
6 For if a woman is not covered, let her hair also be cut off. But if it is shameful for a woman to have her hair cut off or be shaved, let her be covered.
Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стри́гтися чи голитися, нехай покривається!
7 For a man indeed ought not to have his head covered, because he is the image and glory of God, but the woman is the glory of the man.
Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка — чоловікові слава.
8 For man is not from woman, but woman from man;
Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
9 for man wasn’t created for the woman, but woman for the man.
не ство́рений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка.
10 For this cause the woman ought to have authority over her own head, because of the angels.
Тому жінка повина мати на голові знака вла́ди над нею, ради анголів.
11 Nevertheless, neither is the woman independent of the man, nor the man independent of the woman, in the Lord.
Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка.
12 For as woman came from man, so a man also comes through a woman; but all things are from God.
Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все — від Бога.
13 Judge for yourselves. Is it appropriate that a woman pray to God unveiled?
Поміркуйте самі між собою, чи присто́йне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита?
14 Doesn’t even nature itself teach you that if a man has long hair, it is a dishonor to him?
Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає воло́сся, то безчестя для нього?
15 But if a woman has long hair, it is a glory to her, for her hair is given to her for a covering.
Коли ж жінка ко́су запускає, — це слава для неї, бо замість покрива́ла да́на коса́ їй.
16 But if any man seems to be contentious, we have no such custom, neither do God’s assemblies.
Коли ж хто сперечатися хоче, — ми такого звича́ю не маємо, ані Церкви́ Божі.
17 But in giving you this command I don’t praise you, because you come together not for the better but for the worse.
Пропонуючи це вам, я не хвалю́, що збираєтесь ви не на ліпше, а на гірше.
18 For first of all, when you come together in the assembly, I hear that divisions exist among you, and I partly believe it.
Бо найперше, я чую, що як схо́дитесь ви на збо́ри, то між вами бувають поді́лення, у що почасти я й вірю.
19 For there also must be factions among you, that those who are approved may be revealed among you.
Бо мусять між вами й поділи бути, щоб відкрились між вами й досвідчені.
20 When therefore you assemble yourselves together, it is not the Lord’s supper that you eat.
А далі, коли ви збираєтесь ра́зом, то не на те, щоб їсти Господню Вече́рю.
21 For in your eating each one takes his own supper first. One is hungry, and another is drunken.
Бо кожен спішить з'їсти власну вече́рю, і один голодує, а другий впивається.
22 What, don’t you have houses to eat and to drink in? Or do you despise God’s assembly and put them to shame who don’t have enough? What shall I tell you? Shall I praise you? In this I don’t praise you.
Хіба ж ви не маєте хат, щоб їсти та пити? Чи ви зневажаєте Божу Церкву, і осоромлюєте немаю́чих? Що маю сказати вам? Чи за це похвалю́ вас? Не похвалю́!
23 For I received from the Lord that which also I delivered to you, that the Lord Jesus on the night in which he was betrayed took bread.
Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як ви́даний був, узяв хліб,
24 When he had given thanks, he broke it and said, “Take, eat. This is my body, which is broken for you. Do this in memory of me.”
подяку віддав, і переломив, і сказав: „Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас лома́ється. Це робіть на спомин про Мене!“
25 In the same way he also took the cup after supper, saying, “This cup is the new covenant in my blood. Do this, as often as you drink, in memory of me.”
Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: „Ця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки бу́дете пити, на спомин про Мене!“
26 For as often as you eat this bread and drink this cup, you proclaim the Lord’s death until he comes.
Бо кожного ра́зу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, — смерть Господню звіщаєте, аж доки Він при́йде.
27 Therefore whoever eats this bread or drinks the Lord’s cup in a way unworthy of the Lord will be guilty of the body and the blood of the Lord.
Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, — буде винний супроти тіла та крови Господньої!
28 But let a man examine himself, and so let him eat of the bread and drink of the cup.
Нехай же люди́на випробо́вує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є.
29 For he who eats and drinks in an unworthy way eats and drinks judgment to himself if he doesn’t discern the Lord’s body.
Бо хто їсть і п'є негі́дно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є!
30 For this cause many among you are weak and sickly, and not a few sleep.
Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто засну́ли.
31 For if we discerned ourselves, we wouldn’t be judged.
Бо коли б ми самі судили себе, то засу́джені ми не були́ б.
32 But when we are judged, we are disciplined by the Lord, that we may not be condemned with the world.
Та засу́джені від Господа, караємося, щоб нас не засу́джено з світом.
33 Therefore, my brothers, when you come together to eat, wait for one another.
Ось тому́, мої браття, схо́дячись на поживу, чека́йте один о́дного.
34 But if anyone is hungry, let him eat at home, lest your coming together be for judgment. The rest I will set in order whenever I come.
А коли хто голодний, нехай вдома він їсть, щоб не схо́дилися ви на о́суд. А про інше, як прийду́, заряджу́.
