2 Corinthians 10
1 Now I Paul, myself, entreat you by the humility and gentleness of Messiah, I who in your presence am lowly amongst you, but being absent am bold towards you.
А я сам, Павло, благаю вас ла́гідністю й ласка́вістю Христовою; я, коли присутній — слухня́ний між вами, а не бувши між вами — сміли́вий я супроти вас.
2 Yes, I beg you that I may not, when present, show courage with the confidence with which I intend to be bold against some, who consider us to be walking according to the flesh.
І благаю, щоб я, прибувши, не осмі́лився надією, що нею я ду́маю сміли́вим бути проти деяких, що про нас вони гада́ють, ніби ми поступаємось за тілом.
3 For though we walk in the flesh, we don’t wage war according to the flesh;
Бо хо́дячи в тілі, не за тілом воюємо ми, —
4 for the weapons of our warfare are not of the flesh, but mighty before God to the throwing down of strongholds,
зброя бо нашого воюва́ння не тілесна, але міцна́ Богом на зруйнува́ння тверди́нь, — ми руйнуємо за́думи,
5 throwing down imaginations and every high thing that is exalted against the knowledge of God and bringing every thought into captivity to the obedience of Messiah,
і всяке ви́несення, що підіймається проти пізна́ння Бога, і поло́нимо всяке знання́ на по́слух Христові,
6 and being in readiness to avenge all disobedience when your obedience is made full.
і покарати ми готові всякий непо́слух, коли зді́йсниться послух ваш.
7 Do you look at things only as they appear in front of your face? If anyone trusts in himself that he is Messiah’s, let him consider this again with himself, that even as he is Messiah’s, so we also are Messiah’s.
Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай ду́має знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 For even if I boast somewhat abundantly concerning our authority, which the Lord gave for building you up and not for casting you down, I will not be ashamed,
Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою вла́дою, яку дав нам Господь на збудува́ння, а не на зруйнува́ння ваше, то не осоро́млюсь.
9 that I may not seem as if I desire to terrify you by my letters.
Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 For, “His letters”, they say, “are weighty and strong, but his bodily presence is weak, and his speech is despised.”
„Бо листи його — кажуть — важкі́ та міцні́, але особисто присутній — слабий, а мова його незначна́“,
11 Let such a person consider this, that what we are in word by letters when we are absent, such are we also in deed when we are present.
такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ді́лі, присутніми бувши.
12 For we are not bold to number or compare ourselves with some of those who commend themselves. But they themselves, measuring themselves by themselves, and comparing themselves with themselves, are without understanding.
Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, — вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 But we will not boast beyond proper limits, but within the boundaries with which God appointed to us, which reach even to you.
Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру міри́ла, що його Бог призна́чив на міру для нас, щоб і до нас досягти́.
14 For we don’t stretch ourselves too much, as though we didn’t reach to you. For we came even as far as to you with the Good News of Messiah,
Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли́ ми до вас, бо ми досягли́ аж до вас із Єва́нгелією Христовою.
15 not boasting beyond proper limits in other men’s labours, but having hope that as your faith grows, we will be abundantly enlarged by you in our sphere of influence,
Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим міри́лом сильно звели́чимося ми між вами,
16 so as to proclaim the Good News even to the parts beyond you, not to boast in what someone else has already done.
щоб і в дальших за вами країнах звіщати Єва́нгелію, а не хвалитись готовим, як це чужі тве́рдять.
17 But “he who boasts, let him boast in the Lord.”
А „хто хва́литься, нехай хва́литься в Господі!“
18 For it isn’t he who commends himself who is approved, but whom the Lord commends.
Бо достойний не той, хто сам себе хва́лить, але кого хвалить Госпо́дь!
