Isaïe 57

1 Cependant, le juste disparaît, et personne ne le prend à cœur; les hommes pieux sont enlevés, et nul ne prend garde que le juste a été retiré du malheur,

Праведний умирає, і немає ніко́го, хто б узяв це до серця, і му́жі побожні беру́ться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, — що від зла забира́ється праведний з світу!

2 et qu'il entre dans la paix! Ils reposent sur leurs couches, ceux qui ont suivi le droit chemin!

Він відходить із ми́ром; на ло́жах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.

3 Mais vous, approchez ici, fils de la magicienne, race de l'adultère et de la prostituée!

Та набли́зьтесь сюди́, ви сини чарівни́ці, насі́ння чужоло́жникове та блудни́ці, —

4 De qui vous moquez-vous? Contre qui ouvrez-vous la bouche, et tirez-vous la langue? N'êtes-vous pas des enfants de prévarication, une race de mensonge?

над ким розкошу́єте ви, над ким розкриваєте ро́та, висовуєте язика́? Хіба ви не діти пере́ступу, насіння брехні,

5 Vous vous échauffez près des térébinthes, sous tout arbre vert! vous égorgez les enfants dans les vallées, sous les grottes des rochers?

ви, що па́литесь при́страстю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що діте́й над потоками ріжете, під ске́льними щі́линами?

6 Ta part est dans les pierres polies du torrent; voilà, voilà ton lot! Tu as été jusqu'à leur verser des libations, à leur présenter des offrandes! Puis-je être satisfait de cela?

У гладе́ньких камі́ннях потоку твій у́діл, — вони, вони доля твоя! І їм ти лила́ жертву ли́ту, хлібну жертву прино́сила! Чи цим Я заспоко́єний буду?

7 Sur une montagne haute et élevée tu as établi ta couche! Et c'est là que tu montes pour faire des sacrifices.

На горі на високій та ви́суненій ти поставила ложе своє, і туди ти прихо́диш прино́сити жертви.

8 Derrière la porte et les poteaux, tu as mis ton mémorial; car, loin de moi, tu découvres ta couche, tu y montes, tu élargis ton lit, et tu leur fixes ton salaire; tu aimes leurs embrassements, tu souilles tes regards!

І ти за двери́ма й одві́рком кладеш свого па́м'ятника культово́го, бо ти відступила від Мене, обнажа́єшся й входиш, поши́рюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагле́диш.

9 Tu te présentes devant le roi avec de l'huile; tu multiplies tes parfums; tu envoies au loin des messagers; tu t'abaisses jusqu'au schéol. (Sheol h7585)

І ти до Моло́ха з оливою ходиш, і намно́жуєш масті свої; і посилаєш дале́ко своїх посланці́в, і знижа́єшся аж до шео́лу. (Sheol h7585)

10 A force de démarches, tu te fatigues; tu ne dis pas: " C'est en vain! " tu trouves encore de la vigueur dans ta main; c'est pourquoi tu ne te sens pas malade.

Ти змучувалась на числе́нних доро́гах своїх, але не казала: „Зріка́юсь!“Знайшла ти ожи́влення сили своєї, тому́ не ослабла.

11 Et qui donc crains-tu? De qui as-tu peur, que tu me sois infidèle, que tu ne te souviennes plus de moi, que tu ne t'en soucies pas? Ne me suis-je pas tu, et depuis longtemps, tandis que tu ne me craignais pas?

І за ким побива́лася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згада́ла, не клала на серці своєму? Хіба не тому́, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене?

12 Moi, je publierai ta justice, et tes œuvres qui ne te servent de rien.

Я ви́явлю про справедливість твою та про вчи́нки твої, — та вони не поможуть тобі!

13 Quand tu crieras, qu'ils te délivrent, tes tas de dieux! Le vent les emportera tous, un souffle les enlèvera! Mais celui qui se confie en moi héritera le pays, et possédera ma sainte montagne.

Як ти будеш кричати, нехай поряту́є тебе твоя згра́я божкі́в. Але вітер усіх їх розвіє, схопить по́дих; хто ж на Мене надіється, землю вспадку́є й го́ру святую Мою одіди́чить!

14 Et l'on dira: Frayez, frayez la voie; aplanissez-la! Enlevez tout obstacle du chemin de mon peuple!

І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешко́ди з дороги наро́ду Мого́!

15 Car ainsi parle le Très-Haut, qui habite une demeure éternelle et s'appelle le Saint: J'habite dans un lieu haut et saint, et en même temps avec l'homme contrit et humble d'esprit, pour rendre la vie à l'esprit des humbles, pour rendre la vie aux cœurs contrits.

Бо так промовляє Високий і Підне́сений, повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння: Пробува́ю Я на Височині́ та в святи́ні, і з зла́маним та з упоко́реним, щоб оживля́ти духа скро́мних, і щоб оживля́ти серця згно́блених!

16 Car je ne veux pas contester à jamais, ni garder un courroux éternel; car devant moi tomberaient en défaillance l'esprit et les âmes que j'ai faites.

Бож не вічно Я буду суди́тись, і не за́вжди Я гні́ватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлі́в би, та й ду́ші, які Я вчинив.

17 A cause de sa convoitise coupable, je me suis irrité, et, demeurant caché, je l'ai frappé dans mon courroux; et lui, rebelle, suivait la voie de son propre cœur! …

Я гнівався був за гріх користолю́бства його, та й ура́зив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого́.

18 J'ai vu ses voies, et je le guérirai; Je serai son guide et je lui rendrai mes consolations, à lui et à ses affligés.

Я бачив доро́ги його, і вздоро́влю його, і його поведу́ й дам потіху для нього й для тих, що суму́ють із ним.

19 Celui qui crée sur les lèvres la louange, dit: " Paix, paix, à qui est loin et à qui est près, dit Yahweh, et je le guérirai! "

Створю́ Я плід уст: „Спокій, спо́кій далекому та близько́му!“говорить Господь, і вздоро́влю його.

20 Mais les méchants sont comme la mer agitée, qui ne peut se calmer, et ses flots roulent de la vase et de la boue.

А ті несправедливі — як море розбу́рхане, коли бути спокі́йним не може воно, і коли во́ди його багно́ й мул викида́ють.

21 Il n'y a point de paix, dit mon Dieu, pour les méchants.

Для безбожних споко́ю немає, говорить Господь!