Job 8
1 Alors Baldad de Suhé prit la parole et dit:
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 Jusques à quand tiendras-tu ces discours, et tes paroles seront-elles comme un souffle de tempête?
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Est-ce que Dieu fait fléchir le droit, ou bien le Tout-Puissant renverse-t-il la justice?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Si tes fils ont péché contre lui, il les a livrés aux mains de leur iniquité.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Pour toi, si tu as recours à Dieu, si tu implores le Tout-Puissant,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 si tu es droit et pur, alors il veillera sur toi, il rendra le bonheur à la demeure de ta justice;
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 ton premier état semblera peu de chose, tant le second sera florissant.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Interroge les générations passées, sois attentif à l'expérience des pères: —
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 car nous sommes d'hier, et nous ne savons rien, nos jours sur la terre passent comme l'ombre; —
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 ne vont-ils pas t'enseigner, te parler, et de leur cœur tirer des sentences:
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 « Le papyrus croît-il en dehors des marais? Le jonc s'élève-t-il sans eau?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Encore tendre, sans qu'on le coupe, il sèche avant toute herbe.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Telles sont les voies de tous ceux qui oublient Dieu; l'espérance de l'impie périra.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 Sa confiance sera brisée; son assurance ressemble à la toile de l'araignée.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 Il s'appuie sur sa maison, et elle ne tient pas; il s'y attache, et elle ne reste pas debout.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Il est plein de vigueur, au soleil, ses rameaux s'étendent sur son jardin,
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 ses racines s'entrelacent parmi les pierres, il plonge jusqu'aux profondeurs du roc.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Si Dieu l'arrache de sa place, sa place le renie: Je ne t'ai jamais vu.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 C'est là que sa joie se termine, et du même sol d'autres s'élèveront après lui. »
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Non, Dieu ne rejette pas l'innocent, il ne prend pas la main des malfaiteurs.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Il remplira ta bouche d'éclats de rire, et mettra sur tes lèvres des chants d'allégresse.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Tes ennemis seront couverts de honte, et la tente des méchants disparaîtra.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
