1 Samuel 5

1 Et les Philistins prirent l'arche de Dieu, et ils la portèrent d'Abenézer à Azot.

А филисти́мляни взяли́ Божого ковчега, і прине́сли його з Евен-Гаезеру до Ашдо́ду.

2 Et les Philistins prirent l'arche du Seigneur, et ils la portèrent dans le temple de Dagon, et ils la posèrent auprès de Dagon.

І взяли́ филисти́мляни Божого ковче́га, і прине́сли його до Даґонового дому, і поставили його біля Даґо́на.

3 Et les hommes d'Azot s'étant levés de grand matin, entrèrent dans le temple de Dagon, et ils virent Dagon renversé, la face contre terre, devant l'arche de Dieu; ils relevèrent Dagon et le remirent à sa place; puis, la main du Seigneur s'appesantit sur les hommes d'Azot; elle les tourmenta, elle les frappa à l'anus, tant ceux de la ville que ceux de son territoire.

А другого дня вранці повставали ашдодяни, аж ось Даґо́н лежить ницьма́ на землі перед Господнім ковче́гом! І взяли́ вони Даґо́на, і поставили його на його місце.

4 Lorsqu'ils se levèrent de bonne heure, le jour suivant, ils virent Dagon renversé, la face contre terre, devant l'arche de l'alliance du Seigneur; la tête de Dagon et ses mains avaient été enlevées jusqu'à la façade d'Amapheth, et ses deux poignets gisaient sur le portique. Le torse seul de Dagon était resté.

А наступного дня повставали вони рано, — аж ось Даґон лежить ницьма́ на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та оби́дві долоні рук його лежать відтяті на порозі, — тільки тулуб Даґо́нів позостав при ньому.

5 A cause de cela, encore de nos jours, ni les prêtres de Dagon, ni ceux qui entrent dans le temple, ne marchent sur le seuil du temple d'Azot; ils le franchissent d'un saut.

Тому то жерці та всі, хто входить до Даґо́нового дому, не ступають на Даґонів порі́г у Ашдо́ді аж до цього дня.

6 La main du Seigneur s'appesantit donc sur les hommes d'Azot; le Seigneur fit fourmiller, tant dans leurs maisons qu'au milieu de leurs champs, une multitude de rats; en même temps, la mort répandit un grand trouble dans toute la ville.

І стала тяжка́ Господня рука на ашдо́дян, — і Він їх пусто́шив та бив їх боля́чками, Ашдо́д та довкі́лля його.

7 Les hommes d'Azot, voyant ce qui se passait, dirent: C'est parce que l'arche du Dieu d'Israël réside parmi nous, que sa main est si dure pour nous- mêmes et pour Dagon, notre dieu.

І побачили ашдо́дяни, що так, та й сказали: Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжко́ю Його рука на нас та на Даґо́на, бога нашого!“

8 Alors, ils firent partir des messagers pour convoquer chez eux les chefs des Philistins; ceux-ci venus, ils dirent: Que ferons-nous de l'arche du Dieu d'Israël? Les Géthéens dirent: Que l'on envoie chez nous l'arche du Dieu. En conséquence, on envoya à Geth l'arche du Dieu d'Israël.

І послали вони, і зібрали до себе всіх филисти́мських володарів, та й сказали: „Що́ ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога?“А ті відказали: „Нехай ковчег Ізраїлевого Бога пере́йде до Ґату“. І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога.

9 Dès qu'elle y fut arrivée, la main du Seigneur répandit dans cette ville un très grand trouble; elle frappa les hommes depuis le plus grand jusqu'au plus petit, elle les frappa à l'anus, et les Géthéens firent des sièges pour eux.

І сталося по то́му, як вони перене́сли його, то Господня рука була проти міста, — сталося дуже велике замі́шання. І вдарив Він людей того міста від мало́го й аж до великого, — і появилися на них боля́чки.

10 Puis, ils envoyèrent l'arche de Dieu à Ascalon; lorsqu'elle y entra, les habitants crièrent et dirent: Pourquoi nous amenez-vous l'arche du Dieu d'Israël? est-ce pour faire périr notre peuple?

І вони вислали Божого ковчега до Екро́ну. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екро́ну, то екро́няни стали кричати, говорячи: „Перене́сли до нас ковче́га Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та наро́д наш!“

11 Et ils firent partir des messagers pour convoquer les chefs des Philistins; ceux-ci venus, ils dirent: Renvoyez l'arche du Dieu d'Israël; qu'elle réside en son lieu; qu'elle ne nous fasse point périr, nous et notre peuple.

І послали вони, і зібрали всіх филисти́мських володарів, та й говорили: „Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та наро́да нашого“, бо було́ смертельне замі́шання в усьо́му місті. І Божа рука стала там дуже тяжка́.

12 Car, dans toute ville où elle entre, elle apporte un grand trouble. Et ceux qui ne meurent pas sont frappés à l'anus. Or, le cri de toute la ville s'éleva jusqu'au ciel.

А ті люди, хто не повмира́в, були вдарені боля́чками, — і зойк міста підня́вся до неба!