Ecclésiaste 3
1 Il y a temps pour tout, et toute chose sous le ciel a son moment.
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 Il y a temps pour naître et pour mourir; temps pour planter et pour arracher ce qui a été planté;
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 temps pour tuer et pour guérir; temps pour abattre et pour édifier;
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 temps pour pleurer et pour rire; temps pour gémir et pour danser;
час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 temps pour rejeter les pierres et pour les ramasser; temps pour embrasser et pour s'éloigner des embrassements;
час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 temps pour acquérir et pour perdre; temps pour conserver et pour rejeter;
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 temps pour déchirer et pour recoudre; temps pour se taire et pour parler;
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 temps pour aimer et pour haïr; temps pour combattre et pour faire la paix.
час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 Quel avantage a celui qui se fatigue aux choses qu'il fait?
Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 J'ai vu d'un seul coup d'œil toute l'inquiétude que Dieu a donnée aux fils des hommes, pour qu'ils s'inquiètent en elle.
Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 Toutes les choses qu'Il a faites sont bonnes en leur temps, et Il a mis le monde entier dans le cœur des hommes, en sorte que du commencement à la fin ils ne puissent s'expliquer l'œuvre que Dieu a créée.
— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 J'ai connu qu'il n'est rien de bon en eux-mêmes, si ce n'est de se réjouir et de faire le bien pendant leur vie.
Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 Et si un homme mange, boit, et voit le bien dans son labeur, c'est là un don de Dieu.
I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 J'ai connu que tout ce qu'a fait Dieu subsistera durant tous les siècles; nous ne pouvons y rien ajouter, en rien ôter. Et Dieu a fait cela pour que les hommes craignissent Son visage.
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 Ce qui a été est encore; et tout ce qui doit être a été, et Dieu cherchera le persécuté.
Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
16 Et j'ai vu encore, sous le soleil, le lieu du jugement, où est l'impie, et le lieu de l'équité, où est l'homme pieux.
І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
17 Et j'ai dit en mon cœur: Dieu jugera ensemble le juste et l'impie; car il y a temps pour toute chose et pour toute œuvre.
Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
18 J'ai dit en mon cœur, touchant les discours des hommes: Dieu les discernera, et Il leur montrera qu'ils sont un bétail à Ses yeux.
Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
19 Car le fils des hommes et la bête sont sujets aux mêmes accidents; la mort de celui-ci est la mort de celui-là, et le même souffle les anime tous: et qu'a l'homme de plus que la bête? Rien; car tout est vanité.
бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
20 Toutes choses vont au même lieu; tout est sorti de la poussière, et tout retournera en poussière.
Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
21 Et qui a vu si le souffle des fils des hommes remonte en haut, ou si le souffle des bêtes descend en bas dans la terre?
Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
22 Et j'ai vu qu'il n'est rien de bon pour l'homme, sinon de se complaire en ses œuvres; car tel est son partage. Car qui le conduira à connaître quelque chose de ce qui sera après lui?
І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
