Job 23
1 Et Job reprenant dit:
А Йов відповів та й сказав:
2 Je sais que je puis prouver mon innocence; et mes gémissements ont rendu plus pesante encore la main du Seigneur.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Qui pourrait me dire où je le trouverais? J'irais lui demander jugement.
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Je dirais comme je me juge moi-même, et ma bouche serait pleine de bonnes raisons.
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 Puissé-je apprendre les remèdes qu'il m'indiquerait! puissé-je ouïr ce qu'il aurait à me déclarer!
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Mais il viendra à moi avec une force irrésistible; il ne me menacera même pas.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Toute vérité, toute preuve procèdent de lui; puisse-t-il enfin prononcer mon arrêt!
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 Si je prends sur lui l'avance, en un instant je ne suis plus; et les choses de la fin, qu'en sais-je?
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 Pendant qu'il passait à gauche, je ne l'ai point saisi; il embrasse l'horizon à droite et je ne le verrai pas.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 Déjà il connaît ma voie; il m'a éprouvé comme on éprouve l'or.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 J'exécuterai ses commandements, j'ai toujours été attentif à les suivre et je ne me suis point écarté
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 De ses préceptes; je n'en ai rien omis; j'ai recueilli dans mon sein toutes ses paroles.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 Et il m'a jugé comme vous voyez; qui le contredira? Ce qu'il a voulu, il l'a fait.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 C'est pourquoi j'ai eu hâte de le chercher; ses avertissements ont ramené ma pensée à lui.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Mais qu'il s'intéresse à moi sans apparaître; si je l'aperçois, son aspect me fait trembler.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 Dieu m'a amolli le cœur; le Tout-Puissant m'a troublé.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 J'ignorais que les ténèbres dussent venir, et une nuée sombre s'est étendue devant moi pour me le cacher.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
