Psaumes 109

1 Jusqu'à la Fin, psaume de David. Dieu, ne passe point ma louange sous silence;

Для дириґента хору. Псалом Давидів.

2 car la bouche des pécheurs, la bouche des fourbes est ouverte contre moi.

бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!

3 Ils ont parlé de moi avec une langue perfide; ils m'ont enveloppé de paroles de haine, et ils m'ont attaqué sans sujet.

І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,

4 Au lieu de m'aimer, ils me calomnient; et moi je priais;

обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,

5 Et ils m'ont rendu le mal pour le bien, la haine pour l'amitié.

вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!

6 Établis sur mon ennemi un pécheur, et que le démon se tienne à sa droite.

Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!

7 Lorsqu'on le jugera, qu'il s'en aille condamné, et que sa prière soit imputée à péché.

Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

8 Que ses jours soient abrégés, et qu'un autre reçoive sa dignité.

Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!

9 Que ses fils deviennent orphelins, et sa femme veuve.

Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!

10 Que ses enfants errent sans asile, qu'ils mendient, qu'ils soient chassés de leurs habitations.

І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

11 Qu'un usurier extorque tout son bien, et que des étrangers bâtissent sur ses travaux.

Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!

12 Qu'il ne lui reste personne pour protecteur, personne qui ait pitié de ses orphelins.

Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!

13 Que ses enfants aillent à leur perte, et qu'en une seule génération son nom soit effacé.

Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!

14 Que le souvenir de l'iniquité de ses pères revive devant le Seigneur; et que le péché de sa mère ne soit point effacé.

Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

15 Qu'ils soient toujours devant le Seigneur, et que leur mémoire périsse sur la terre,

Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —

16 En punition de ce qu'il n'a point songé à faire miséricorde,

во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!

17 Et qu'il a poursuivi, pour le mettre à mort, un homme pauvre, mendiant, et plein de componction.

Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!

18 Il a aimé la malédiction, et elle viendra sur lui; il n'a point désiré la bénédiction, et elle s'éloignera de lui. Il s'est revêtu de la malédiction comme d'une tunique, et elle a pénétré comme l'eau dans ses entrailles, comme l'huile dans ses os.

Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!

19 Qu'elle soit pour lui comme le manteau dont il s'enveloppe, et comme la ceinture dont il est ceint toujours.

Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!

20 Telle sera la peine de ceux qui me calomnient devant Dieu, et qui disent des méchancetés contre mon âme.

Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!

21 Et toi, Seigneur, Seigneur, agis envers moi pour l'amour de ton nom; car ta miséricorde est douce. Protège-moi,

А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,

22 Parce que je suis pauvre et nécessiteux, et que mon cœur est troublé au dedans de moi.

бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!

23 Je m'en vais comme l'ombre quand elle décline, et j'ai été ballotté comme une nuée de sauterelles.

Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!

24 Mes genoux ont été énervés par le jeûne, et ma chair s'est altérée, faute d'huile.

Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,

25 Et moi, je suis devenu un opprobre pour mes ennemis; ils m'ont vu, et ont secoué la tête.

і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.

26 Secours-moi, Seigneur mon Dieu, et sauve-moi selon ta miséricorde.

Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

27 Et qu'ils sachent que c'est ta main, que c'est toi, Seigneur, qui as agi.

І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!

28 Ils maudiront, et tu béniras; que ceux qui m'attaqueront soient confondus, et ton serviteur sera réjoui.

Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!

29 Que nos calomniateurs soient couverts de honte, et enveloppés de honte comme d'un double manteau.

Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

30 Je rendrai gloire au Seigneur de toute la force de ma bouche, et je le louerai au milieu de la multitude,

Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,

31 Parce qu'il s'est placé à la droite du pauvre, pour me sauver de ceux qui persécutaient mon âme.

бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!