Jean 6
1 Après cela Jésus s'en alla de l'autre côté de la mer de Galilée, de Tibériade.
Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
2 Or une foule nombreuse suivait, parce qu'elle voyait les miracles qu'il opérait sur les malades;
А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
3 mais Jésus monta sur la montagne, et il s'y tenait assis avec ses disciples.
Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 Or la Pâque était proche, la fête des Juifs.
Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
5 Jésus ayant donc levé les yeux et ayant vu qu'une foule nombreuse venait vers lui, il dit à Philippe: « Où pourrons-nous acheter des pains afin que ces gens-là se nourrissent? » —
А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
6 Or il parlait ainsi afin de l'éprouver, car pour lui il savait ce qu'il allait faire. —
Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
7 Philippe lui répliqua; « Deux cents deniers de pains ne leur suffisent pas pour que chacun en reçoive un peu. »
Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
8 Un de ses disciples, André, frère de Simon Pierre, lui dit:
Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
9 « Il y a ici un jeune enfant qui a cinq pains d'orge et deux poissons; mais qu'est-ce que cela pour tant de monde? »
„Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“
10 Jésus dit: « Faites étendre les gens. » Or il y avait beaucoup d'herbe en cet endroit. Les hommes au nombre d'environ cinq mille s'étendirent donc.
А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 Jésus prit donc les pains; et après avoir rendu grâces, il les distribua à ceux qui étaient couchés, de même fit-il aussi avec les poissons, tant qu'ils en voulaient.
А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 Mais lorsqu'ils furent repus, il dit à ses disciples: « Rassemblez les morceaux qui restent, afin que rien ne soit perdu. »
І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
13 Ils les rassemblèrent donc, et remplirent douze corbeilles avec les morceaux des cinq pains d'orge, que laissèrent ceux qui avaient mangé.
І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
14 Les gens ayant donc vu les miracles qu'il avait faits disaient: « Celui-ci est vraiment le prophète qui doit venir dans le monde. »
А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
15 Jésus donc, ayant su qu'ils devaient venir et l'enlever afin de le faire roi, se retira derechef seul sur la montagne.
Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
16 Mais, quand le soir fut venu, ses disciples descendirent vers la mer,
А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 et étant montés dans une barque ils se dirigeaient de l'autre côté de la mer vers Capharnaoum; et l'obscurité était déjà survenue, et Jésus n'était pas encore venu à eux,
І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
18 et la mer, sur laquelle soufflait un grand vent, était agitée.
Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
19 Après donc qu'ils eurent ramé pendant environ vingt-cinq ou trente stades, ils voient Jésus marchant sur la mer et arrivé près de la barque, et ils eurent peur.
Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
20 Mais il leur dit: « C'est moi, n'ayez pas peur. »
Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
21 Ils voulaient donc le prendre dans la barque, et aussitôt la barque aborda sur le rivage vers lequel ils se rendaient.
І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
22 Le lendemain, la foule qui se trouvait de l'autre côté de la mer vit qu'il n'y avait eu là de barque qu'une seule, et que Jésus n'était point entré dans la barque avec ses disciples, mais que ses disciples seuls étaient partis;
А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
23 d'autres barques étaient venues de Tibériade près de l'endroit où ils avaient mangé le pain après que le Seigneur eut rendu grâces.
А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 Lors donc que la foule vit que Jésus n'était pas là non plus que ses disciples, ils montèrent eux-mêmes dans les barques et vinrent à Capharnaoum à la recherche de Jésus;
Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
25 et l'ayant trouvé de l'autre côté de la mer, ils lui dirent: « Rabbi, quand es-tu venu ici? »
І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
26 Jésus leur répliqua: « En vérité, en vérité je vous le déclare, vous me recherchez, non parce que vous avez vu des miracles, mais parce que vous avez mangé des pains et que vous avez été rassasiés;
Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
27 travaillez à vous procurer, non la nourriture qui périt, mais la nourriture qui subsiste pour la vie éternelle, laquelle le fils de l'homme vous donnera; car c'est lui que le Père, je veux dire Dieu, a marqué de Son sceau. » (aiōnios g166)
Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. (aiōnios g166)
28 Ils lui dirent donc: « Qu'avons-nous à faire pour accomplir l'œuvre de Dieu? »
Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
29 Jésus leur répliqua: « C'est ici l'œuvre de Dieu, que vous croyiez en celui qu'il a envoyé. »
Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
30 Ils lui dirent donc: « Quel miracle fais-tu donc, toi, afin que nous le voyions et que nous te croyions? Que travailles-tu à nous procurer?
А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
31 Nos pères ont mangé la manne dans le désert, comme il est écrit: Il leur a donné à manger du pain venu du ciel. »
Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
32 Jésus leur dit donc: « En vérité, en vérité je vous le déclare, ce n'est pas Moïse qui vous a donné le pain venu du ciel, mais mon Père vous donne le véritable pain venu du ciel;
А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 car le pain de Dieu est celui qui descend du ciel et qui donne la vie au monde. »
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
34 Ils lui dirent donc: « Seigneur, donne-nous toujours ce pain-là. »
А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
35 Jésus leur dit: « C'est moi qui suis le pain de la vie; celui qui vient à moi n'aura certainement jamais faim, et celui qui croit en moi n'aura certainement jamais soif;
Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
36 mais je vous ai dit que, quoique vous m'ayez vu, vous ne croyez cependant pas.
Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Tout ce que le Père me donne viendra à moi, et je ne me mettrai certainement pas dehors celui qui vient à moi,
Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 car je suis descendu du ciel, non pour faire ma propre volonté, mais la volonté de Celui qui m'a envoyé;
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 or c'est ici la volonté de Celui qui m'a envoyé, que je ne perde rien de tout ce qu'il m'a donné, mais que je le ressuscite au dernier jour;
Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
40 car c'est ici la volonté de mon Père, que quiconque contemple le Fils et croit en lui possède la vie éternelle, et c'est moi qui le ressusciterai au dernier jour. » (aiōnios g166)
Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. (aiōnios g166)
41 Les Juifs murmuraient donc à son sujet, parce qu'il avait dit: « Je suis le pain qui est descendu du ciel, »
Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
42 et ils disaient: « Est-ce que celui-ci n'est pas Jésus, le fils de Joseph, dont nous connaissons le père et la mère? Comment maintenant dit-il: je suis descendu du ciel? »
І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
43 Jésus leur répliqua: « Ne murmurez pas entre vous;
А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
44 personne ne peut venir à moi, à moins que le Père qui m'a envoyé ne l'attire, et c'est moi qui le ressusciterai au dernier jour.
Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
45 Il est écrit dans les prophètes: « Et ils seront tous enseignés de Dieu; » quiconque a écouté le Père et a été instruit par Lui vient à moi;
У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 ce n'est pas que personne ait vu le Père, si ce n'est celui qui est auprès de Dieu; celui-là a vu le Père.
Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
47 En vérité, en vérité je vous le déclare, celui qui croit possède la vie éternelle. (aiōnios g166)
Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має. (aiōnios g166)
48 C'est moi qui suis le pain de la vie;
Я — хліб життя!
49 vos pères ont mangé la manne dans le désert, et ils sont morts;
Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
50 le pain qui descend du ciel est tel, qu'on doit en manger et ne point mourir;
То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
51 c'est moi qui suis le pain vivant qui est descendu du ciel; si quelqu'un mange de ce pain, il vivra pour l'éternité; mais le pain aussi que je donnerai, c'est ma chair pour la vie du monde. » (aiōn g165)
Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. (aiōn g165)
52 Les Juifs discutaient donc entre eux en disant: « Comment celui-ci peut-il nous donner sa chair à manger? »
Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
53 Jésus donc leur dit: « En vérité, en vérité je vous le déclare, si vous ne mangez la chair du fils de l'homme, et si vous ne buvez son sang, vous n'avez pas la vie en vous-mêmes;
І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 celui qui mange ma chair et qui boit mon sang possède la vie éternelle, et je le ressusciterai au dernier jour; (aiōnios g166)
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. (aiōnios g166)
55 car ma chair est une vraie nourriture, et mon sang est un vrai breuvage.
Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
56 Celui qui mange ma chair et qui boit mon sang demeure en moi et moi en lui;
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
57 de même que le Père qui est vivant m'a envoyé et que moi aussi je vis à cause du Père, de même aussi celui qui me mange vivra à cause de moi.
Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 Tel est le pain qui est descendu du ciel; ce n'est pas comme les pères qui ont mangé et qui sont morts, celui qui mange ce pain-là vivra pour l'éternité. » (aiōn g165)
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ (aiōn g165)
59 Il dit ces choses en enseignant dans la synagogue à Capharnaoum.
Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 Plusieurs donc de ses disciples l'ayant ouï dirent: « Ce discours est choquant, qui peut l'écouter? »
А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
61 Mais Jésus, connaissant en lui-même que ses disciples murmuraient là-dessus, leur dit: « Cela vous scandalise-t-il?
А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
62 Si donc vous voyez le fils de l'homme remonter là où il était premièrement…?
А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 C'est l'esprit qui vivifie, la chair ne sert de rien; les paroles que je vous ai adressées sont esprit et sont vie;
То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 mais il y en a quelques-uns parmi vous qui ne croient pas. » Jésus en effet savait dès le commencement quels étaient ceux qui ne croyaient pas et quel était celui qui le livrerait,
Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 et il dit: « C'est à cause de cela que je vous ai dit que personne ne peut venir à moi, si cela ne lui a été donné par le Père. »
І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те “.
66 En conséquence plusieurs de ses disciples se retirèrent, et ne marchaient plus avec lui.
Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 Jésus donc dit aux Douze: « Et vous aussi, ne voulez-vous point vous en aller? »
І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
68 Simon Pierre lui répliqua: « Seigneur, vers qui irions-nous? Tu possèdes les paroles de la vie éternelle, (aiōnios g166)
Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. (aiōnios g166)
69 et nous, nous avons cru et nous avons connu que c'est toi qui es le saint de Dieu. »
Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
70 Jésus leur répliqua: « N'est-ce pas moi qui vous ai choisis, vous les Douze? Et pourtant l'un d'entre vous est un traître! » —
Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
71 Or il parlait de Judas, fils de Simon Iscariote; car c'était lui qui devait le livrer, lui, un des Douze. –
Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.
