Luc 8
1 Ensuite, Jésus allait de ville en ville et de village en village, prêchant et annonçant la bonne nouvelle du royaume de Dieu;
І сталось, що Він після того прохо́див містами та се́лами, проповідуючи та звіщаючи Добру Нови́ну про Боже Царство. Із ним Дванадцять були́,
2 et les Douze étaient avec lui. Il y avait aussi avec eux quelques femmes, qui avaient été délivrées de malins esprits ou guéries de leurs maladies: Marie appelée Madeleine, de laquelle étaient sortis sept démons,
та дехто з жіно́к, що були́ вздоро́влені від злих ду́хів і хвороб: Марія, Магдали́ною звана, що з неї сім де́монів вийшло,
3 Jeanne, femme de Chuzas, intendant d'Hérode, Suzanne et plusieurs autres, qui les assistaient de leurs biens.
і Іва́нна, дружи́на Ху́дзи, урядника Іродового, і Суса́нна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4 Comme une grande foule s'était rassemblée, et qu'on venait à lui de toutes les villes, Jésus leur dit en parabole:
І, як зібралось багато наро́ду, і з міста до Нього поприхо́дили, то Він промовляти став притчею.
5 Le semeur sortit pour semer. Et comme il jetait sa semence, il en tomba une partie le long du chemin; elle fut foulée aux pieds, et les oiseaux du ciel la mangèrent toute.
„Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зе́рно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повито́птуване, а птахи небесні його повидзьо́бували.
6 Une autre partie tomba sur un sol pierreux; quand elle fut levée, elle sécha, parce qu'elle n'avait point d'humidité.
Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо во́гкости.
7 Une autre partie tomba parmi les épines; les épines poussèrent avec la semence et l'étouffèrent.
А інше упало між те́рен, — і вигнався те́рен, і його поглуши́в.
8 Une autre partie tomba dans la bonne terre; elle leva et produisit du fruit, cent pour un. En disant ces choses, il s'écriait: Que celui qui a des oreilles pour entendre, entende!
Інше ж упало на добру землю, — і, зійшовши, уродило стокро́тно“. Це сказавши, закликав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
9 Ses disciples lui demandèrent ce que signifiait cette parabole.
Запитали ж Його Його у́чні, гово́рячи: „Що́ визначає ця притча?“
10 Il répondit: Il vous a été donné de connaître les mystères du royaume de Dieu; mais, aux autres, tout est présenté en forme de paraboles, de sorte qu'en voyant, ils ne voient pas, et qu'en entendant, ils ne comprennent point.
А Він відказав: „Вам дано пізнати таємни́ці Божого Царства, а іншим у при́тчах, щоб „дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли“.
11 Voici donc ce que signifie cette parabole: La semence, c'est la parole de Dieu.
Ось що́ означає ця притча: Зе́рно — це Боже Слово.
12 Ceux qui la reçoivent le long du chemin, ce sont ceux qui l'ont entendue; mais ensuite vient le Diable qui enlève cette parole de leur coeur, de peur qu'ils ne croient et ne soient sauvés.
А котрі́ край дороги, — це ті, хто слухає, але по́тім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13 Ceux qui la reçoivent sur le sol pierreux, ce sont ceux qui, entendant la parole, la reçoivent avec joie; mais ils n'ont point de racine, ils ne croient que pour un temps; et, quand l'épreuve survient, ils se retirent.
А що на кам'яни́стому ґрунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують доча́сно, — і за час випробо́вування відпадають.
14 Ce qui est tombé parmi les épines, ce sont ceux qui ont entendu la parole, mais qui s'en vont et la laissent étouffer par les soucis, les richesses et les plaisirs de cette vie, de sorte qu'ils ne portent pas de fruit qui vienne à maturité.
А що впало між те́рен, — це ті, хто слухає слово, але, хо́дячи, бувають придушені кло́потами, та багатством, та життєви́ми розко́шами, — і пло́ду вони не дають.
15 Mais ce qui tombe dans la bonne terre, ce sont ceux qui, ayant entendu la parole avec un coeur honnête et bon, la retiennent et portent du fruit avec persévérance.
А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості.
16 Il n'est personne qui, après avoir allumé une lampe, la couvre d'un boisseau ou la mette sous un lit. Au contraire, on la place sur un support, afin que ceux qui entrent voient la lumière.
А сві́тла засвіченого ніхто не покриває посу́диною, і не ставить під ліжко, але ставить його на світильни́к, щоб бачили світло, хто входить.
17 En effet, il n'y a rien de secret qui ne doive être manifesté, ni rien de caché qui ne doive être connu et mis en évidence.
Немає нічого захо́ваного, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не ви́йде ная́в.
18 Prenez donc garde à la manière dont vous écoutez; car on donnera à celui qui a, mais à celui qui n'a pas, on ôtera même ce qu'il croit avoir.
Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому́, хто ж не має, — забереться від нього і те, що, здається йому́, ніби має“.
19 Sa mère et ses frères vinrent le trouver; mais ils ne pouvaient l'aborder à cause de la foule.
До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через наро́д не могли доступи́тись до Нього.
20 On vint donc lui dire: Ta mère et tes frères sont là dehors, qui désirent te voir.
І сповістили Йому: „Твоя мати й брати Твої он стоять о́сторонь, і бажають побачити Тебе“.
21 Mais il répondit: Ma mère et mes frères, ce sont ceux qui écoutent la parole de Dieu et qui la mettent en pratique!
А Він відповів і промовив до них: „Моя мати й брати Мої — це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!“
22 Un jour, il entra dans une barque avec ses disciples, et il leur dit: Passons de l'autre côté du lac; et ils partirent.
І сталось, одно́го з тих днів увійшов Він до чо́вна, а з Ним Його у́чні. І сказав Він до них: „Перепли́ньмо на другий бік озера“. І відча́лили.
23 Comme ils voguaient, Jésus s'endormit. Un tourbillon de vent vint s'abattre sur le lac; la barque se remplissait d'eau et ils étaient en danger.
А коли вони пли́вли, Він заснув. І зняла́ся на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпе́ці вони.
24 Alors ils vinrent à lui, et le réveillèrent en lui disant: Maître, Maître, nous périssons! Mais lui, s'étant réveillé, imposa silence au vent et aux flots, qui s'apaisèrent, et il se fit un grand calme.
І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: „Учителю, Учителю, гинемо!“Він же встав, наказав бурі й хвилям, — і вони вщу́хнули, і тиша настала!
25 Il leur dit alors: Où est votre foi? Et, saisis de crainte et d'admiration, ils se disaient entre eux: Quel est donc celui-ci? Il commande même aux vents et aux flots, et ils lui obéissent!
А до них Він сказав: „Де ж ваша віра?“І дивувались вони, перестра́шені, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітра́м і воді Він наказує, а вони Його слухають?“
26 Ils abordèrent ensuite au pays des Géraséniens, qui est vis-à-vis de la Galilée.
І вони припливли́ до землі Гадари́нської, що навпроти Галілеї.
27 Et quand Jésus fut descendu à terre, il vint au devant de lui un homme de la ville, qui était possédé de plusieurs démons. Depuis fort longtemps il ne portait pas de vêtement, et il ne demeurait pas dans une maison, mais dans les tombeaux.
І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі ро́ки мав він де́монів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гроба́х.
28 Dès qu'il vit Jésus, il poussa un grand cri, et, se jetant à ses pieds, il dit d'une voix forte: Qu'y a-t-il entre moi et toi, Jésus, Fils du Dieu très haut? Je t'en supplie ne me tourmente pas!
А коли він Ісуса побачив, то закричав, повали́всь перед Ним, і голосом гучним закликав: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Благаю Тебе, — не муч мене!“
29 En effet, l'esprit impur venait de recevoir de Jésus l'ordre de sortir de cet homme, dont il s'était rendu maître depuis longtemps; et, bien qu'on gardât le malade, lié de chaînes et les fers aux pieds, il rompait ses liens et était emporté par le démon dans les déserts.
Бо звелів Він нечистому духові вийти з люди́ни. Довгий час він хапа́в був його́, — і в'язали його ланцюга́ми й кайда́нами, і стерегли його, але він розривав ланцюги́, — і демон гнав по пустині його.
30 Jésus lui demanda: Quel est ton nom? Il répondit: Légion! Car plusieurs démons étaient entrés en lui.
А Ісус запитався його: „Як тобі на ім'я́?“І той відказав: „Леґіо́н“, бо багато ввійшло в нього де́монів.
І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безо́дню. (Abyssos g12)
32 Or, il y avait là un grand troupeau de pourceaux qui paissaient dans la montagne. Les démons supplièrent Jésus de leur permettre d'entrer dans ces pourceaux; et il le leur permit.
Пасся ж там на горі гурт великий свине́й. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33 Etant donc sortis de cet homme ils entrèrent dans les pourceaux; le troupeau se précipita dans le lac, du haut de la falaise, et il s'y noya.
А як де́мони вийшли з того́ чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, — і потопи́лась.
34 Ceux qui le faisaient paître, voyant ce qui était arrivé, s'enfuirent et répandirent la nouvelle dans la ville et dans la campagne.
Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по се́лах звістили.
35 Alors les gens sortirent pour voir ce qui s'était passé; et, quand ils furent arrivés auprès de Jésus, ils trouvèrent l'homme, de qui les démons étaient sortis, assis aux pieds de Jésus, habillé et dans son bon sens; et ils furent saisis de crainte.
І вийшли побачити, що́ сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що де́мони вийшли із нього, сидів при нога́х Ісусових вдя́гнений та при умі, — і полякались.
36 Les témoins de l'événement leur racontèrent comment le démoniaque avait été délivré.
Самови́дці ж їм розповіли́, як видужав той біснуватий.
37 Tous les habitants de la contrée des Géraséniens prièrent Jésus de se retirer de chez eux; car ils étaient saisis d'une grande frayeur. Il entra donc dans la barque pour s'en retourner.
І ввесь наро́д Гадари́нського кра́ю став благати Його, щоб пішов Він від них, — великий бо страх обгорнув їх. Він же до чо́вна ввійшов і вернувся.
38 Et l'homme, de qui les démons étaient sortis, lui demandait la permission de rester avec lui; mais Jésus le renvoya, en disant:
А той чоловік, що де́мони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39 Retourne dans ta maison, et raconte tout ce que Dieu a fait pour toi. Il s'en alla donc, publiant par toute la ville tout ce que Jésus lui avait fait.
„Вернися до дому свого́, і розпові́ж, які речі великі вчинив тобі Бог!“І той пішов, і по ці́лому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
40 A son retour, Jésus fut reçu par la foule; car tous l'attendaient.
А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли́, бо всі чека́ли Його.
41 Et il vint un homme appelé Jaïrus, qui était chef de la synagogue. Il se jeta aux pieds de Jésus, en le priant de venir dans sa maison,
Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я́, що був старши́м синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
42 parce qu'il avait une fille unique, âgée de douze ans, qui se mourait. Pendant que Jésus s'y rendait, la foule le pressait de tous côtés.
Бо він мав одиначку дочку́, років десь із дванадцять, — і вмирала вона. А коли Він ішов, наро́д тиснув Його.
43 Alors une femme, qui avait une perte de sang depuis douze ans et qui avait dépensé tout son bien en médecins, sans avoir pu être guérie par aucun,
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́, що ніхто вздорови́ти не міг її,
44 s'approcha de lui par derrière et toucha le bord de son vêtement; et à l'instant, sa perte de sang s'arrêta.
підійшовши зза́ду, доторкнулась до кра́ю одежі Його, — і хвилі тієї спинилася їй кровоте́ча.
45 Alors Jésus dit: Qui m'a touché? Comme tous s'en défendaient, Pierre et ceux qui étaient avec lui, répondirent: Maître, la foule t'environne et te presse!
А Ісус запитав: „Хто доторкнувся до Мене?“Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: „Учителю, наро́д коло Тебе он то́впиться й тисне“.
46 Jésus reprit: Quelqu'un m'a touché; car j'ai senti qu'une force est sortie de moi.
Ісус же промовив: „Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене“.
47 La femme, voyant qu'elle n'avait pu rester cachée, vint toute tremblante se jeter à ses pieds; et elle expliqua, devant tout le peuple, pourquoi elle l'avait touché, et comment elle avait été immédiatement guérie.
А жінка, побачивши, що вона не втаї́лась, трясучи́сь, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми́, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
48 Jésus lui dit: Ma fille, ta foi t'a sauvée; va en paix.
Він же промовив до неї: „До́чко, твоя віра спасла тебе; іди з ми́ром собі!“
49 Comme il parlait encore, quelqu'un vint de la maison du chef de la synagogue et dit à ce dernier: Ta fille est morte; n'importune plus le Maître.
Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини́ синагоги один та й говорить: „Дочка твоя вмерла, — не турбуй же Вчителя!“
50 Mais Jésus, l'ayant entendu, dit à Jaïrus: Ne crains point! Crois seulement, et elle sera sauvée.
Ісус же, почувши, йому відповів: „Не лякайсь, тільки віруй, — і буде спасе́на вона“.
51 Quand il fut arrivé à la maison, il ne laissa entrer avec lui que Pierre, Jacques et Jean, et le père et la mère de l'enfant.
Прийшовши ж до дому, не пустив Він ніко́го з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівча́ти, та матері.
52 Tous pleuraient et se lamentaient sur elle. Alors Jésus dit: Ne pleurez pas; elle n'est pas morte, mais elle dort.
А всі плакали та голосили за нею. Він же промовив: „Не плачте, — не вмерла вона, але спить!“
53 Et ils se moquaient de lui, sachant qu'elle était morte.
І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
54 Mais Jésus la prit par la main, et dit à haute voix: Mon enfant, lève-toi!
А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: „Дівчатко, вставай!“
55 Alors l'esprit lui revint; elle se leva à l'instant, et il commanda de lui donner à manger.
І вернувся їй дух, — і хвилі тієї вона ожила́. І звелів дать їй їсти.
56 Ses parents furent saisis d'étonnement; mais il leur défendit de dire à personne ce qui était arrivé.
І здивувались батьки її. А Він наказав їм ніко́му не розповідати, що́ сталось.
