Job 21
1 Darauf erwidert Job und spricht:
А Йов відповів та й сказав:
2 "Mögt ihr auf meine Rede nochmals hören, und wär's zu eurem Zeitvertreib!
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Ertragt mich! Laßt mich, reden! Dann scheltet nur, wenn ich geredet!
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 Erhebe ich denn gegen einen Menschen Klage? Oder - warum soll ich nicht ungeduldig werden dürfen?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Zu mir kehrt euch, erstarret! Die Hand legt auf den Mund!
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Ich werde ganz erschüttert, denke ich daran; an Leib und Seele zittere ich.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Wie kommt's, daß Frevler leben dürfen und alternd noch an Kräften wachsen?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Bei ihnen bleibt ihr Stamm, und er gedeiht, solang sie leben, und stets vor Augen bleiben ihnen ihre Sprößlinge.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Und sicher vor Gefahr sind ihre Häuser; die Gottesrute trifft sie nicht.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Sein Stier bespringt und läßt es nicht entgleiten, und seine Kuh kalbt leicht und tut nicht eine Fehlgeburt.-
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Gleich einer Herde lassen sie die Kinderschar hinaus, und munter hüpfen ihre Jungen.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Sie spielen froh zu Pauken und zu Zithern und freuen sich beim Flötenschalle.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 und sagen doch zu Gott: 'Du bleib uns fern!' 'Wir wollen nichts von Deinen Wegen wissen!'
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 'Was soll es, daß wir dem Allmächtigen dienen? Was nützt es uns, ihn bittend anzugehen?'
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Nun, läge nicht ihr Glück in ihrer Hand, dann wäre mir das Planen dieser Frevler unbegreiflich.
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Wie oft erlischt der Frevler Leuchte und überfällt sie ihr Verderben? Wie oft teilt er in seinem Zorne Schmerzen aus? -
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Sie sollen werden wie das Stroh vorm Winde, wie Spreu, vom Sturm entführt!
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 'Gott hat sein Unheil eben dessen Kindern aufgespart.' Er zahle ihm es heim, daß er es selber fühle!
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Er selber sollte seinen Becher kosten und von dem Grimm des Höchsten trinken müssen!
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Was braucht ihn denn zu kümmern, wie's seinem Haus nach seinem Tode geht, wenn seiner Monde Zahl zu Ende ist?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Kann man denn Gott das Wissen lehren, da er doch von der Höhe aus verfügt?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Der eine stirbt in vollem Glücke, ganz ruhig, wohlgemut.
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Von Fett sind seine Lenden voll; sein Körper wird mit Mark getränkt.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 Der andre stirbt verzweiflungsvoll, hat niemals von dem Glück gekostet.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Zusammen liegen sie im Staube; Gewürm deckt beide zu.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Ich kenne eure Meinung wohl; ihr ziehet an den Haaren Gründe gegen mich herbei.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Ihr sagt: 'In welcher Lage ist das Haus des edlen Mannes?' 'In welcher ist das Wohngezelt der Frevler?'
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Befragt ihr nicht die Leute, die auf den Lauf der Welten achten? Und ihre Zeugnisse könnt ihr nicht ablehnen.
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Der Frevler bleibt vom Unheilstag verschont, vom Tag, wo Steuern eingetrieben werden.
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Wer hält ihm seinen Wandel vor, und wer vergilt ihm, was er tat?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Er wird zu Grab getragen, und auf dem Grabespolster ruht er ungestört.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Des Grabes Schollen sind ihm süß. So lockt er alle Welt sich nach, und vor ihm schreiten Zahllose einher.
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Wie leer ist euer Trost! Und eure Antworten sind unaufrichtig."
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
