Job 32
1 Da hörten die drei Männer auf, dem Job noch weiter zu erwidern, obwohl er selbst sich für gerecht erachtete.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Auf dieses hin geriet in Zorn Elihu, der Sohn des Barachel aus Buz, von Rams Geschlechte. Er wurde über Job sehr aufgebracht, weil er sich gegenüber Gott für ganz gerecht erachtete.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Auch über die drei Freunde ward er zornig, weil sie die rechte Antwort nicht gefunden und Job ins Unrecht setzten.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Elihu aber hatte nur bei Job gewartet, solange jene redeten, weil sie betagter als er waren.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Elihu merkte nun, daß diese drei nichts weiter zu erwidern wußten, und so entbrannte mächtig stark sein Zorn.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Nun hob Elihu an, der Sohn des Barachel aus Buz, und sprach: "Ich bin noch jung an Jahren; aber ihr seid Greise; ich war daher zu schüchtern und scheute mich, bei euch mein Wissen anzubringen.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Ich dachte: Mag das Alter reden, der Jahre Fülle Weisheit lehren!
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Allein der Geist im Menschen ist's, der Odem des Allmächtigen, der sie verständig macht.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Nicht die Betagten sind die Weisesten; noch wissen Greise immer, was das Rechte ist.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Drum sage ich: Hört doch auf mich! Ich möchte kundtun, was ich selber weiß.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Als ich auf eure Rede wartete, da überlegt ich mir eure Beweise. Bis euch die rechten Worte kämen,
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 solange habe über euch ich nachgedacht. Doch keiner von euch überzeugte Job und widerlegte seine Reden.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Sagt nicht: 'Wir fanden Weisheit. Nur Gott vermag ihn zu besiegen, nicht ein Mensch!'
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Nach meiner Ansicht trug er keine treffenden Beweise vor; ich will ihm nicht erwidern mit Worten gleich den eurigen.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Sie sind besiegt, antworten nimmer; sie schoben von sich die Beweise.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 So fange ich denn an, weil sie nicht reden, dieweil sie dastehn ohne jegliche Erwiderung.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Ich möchte gleichfalls meine Lehre künden und kundtun, was ich selber weiß.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Denn ich bin voll von Worten; mich drängt der Geist in meinem Innern.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Mein Inn'res ist wie festverschlossener Wein, der in den neuen Schläuchen Luft sich macht.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Ich rede, um mir Luft zu machen, tu meine Lippen auf und spreche.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Für keinen Menschen nehme ich Partei und nenne niemandem zulieb die Dinge anders,
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 weil ich es nicht verstehe, die Dinge anders zu benennen. Sonst würde kaum mein Schöpfer mich ertragen."
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
