Sprueche 5

1 Mein Sohn! Merk wohl auf meine Weisheit und neige meiner Einsicht hin dein Ohr!

Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,

2 Alsdann behältst du Einsicht, und deine Lippen wahren Klugheit.

щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!

3 Von Honigseim triefen die Lippen eines fremden Weibes; sein Gaumen ist noch glätter selbst als Öl.

Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,

4 Am Ende aber ist sie bitter wie der Wermut und scharf wie ein zweischneidig Schwert.

та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —

5 Zum Tode gehn die Füße, die sie besuchen, zur Unterwelt die Schritte, die zu ihr lenken. (Sheol h7585)

її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)

6 Geht sie den Weg des Lebens? Irrpfade nur sind ihre Bahnen; sie weiß es nicht.

Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

7 Nun, meine Söhne, hört auf mich! Von meines Mundes Reden weichet nicht!

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:

8 Halt ferne deinen Weg von ihr! Komm nicht der Türe ihres Hauses nahe!

віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,

9 Sonst mußt du deine Kraft mit einer Fremden, mit einer Unbarmherzigen dein Lager teilen.

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,

10 Und Fremde werden satt durch deine Arbeit, und deiner Mühen Preis wird einem andern Haus zuteil.

щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!

11 Und schließlich mußt du stöhnen, wenn Leib und Fleisch dir schwinden,

І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,

12 und mußt bekennen: "Ach, daß ich Zucht gehaßt und daß mein Herz die Warnung hat verschmäht,

і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!

13 daß ich der Stimme meiner Lehrer nicht gehorcht und nicht mein Ohr geliehen meinen Lehrmeistern!

І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.

14 Fast wäre ich geworden "alles Böse in der Gemeinde und Versammlung".

Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“

15 Aus deiner Grube Wasser trink; nur was aus deinem Brunnen quillt!

Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:

16 Nicht sollen deine Ströme sich nach außen gießen, nicht auf die freien Plätze deine Wasserbäche!

чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —

17 Sie sollen dir allein gehören und nicht den Fremden neben dir!

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

18 Gesegnet sei dein Born! Erfreu dich an dem Weibe deiner Jugend,

Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —

19 an dieser Hindin gar so lieb, an der Gazelle, also fein! Allzeit kann ihre Liebe dich berauschen; du kannst dich ihrem Lieben immerdar ergeben.

вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!

20 Warum nur wolltest du, mein Sohn, dich einer anderen ergeben, umarmen einer Fremden Busen?

І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?

21 Klar liegen vor des Herren Auge eines jeden Wege; auf alle seine Pfade hat er acht.

Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:

22 Den Frevler nimmt gefangen seine Schuld; gebunden wird er mit den Stricken seiner Sünde.

власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,

23 Er stirbt aus Mangel an Botmäßigkeit und durch die große Torheit, der er sich ergeben.

помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!