Psalm 38
1 Ein Psalm Davids, um in Erinnerung zu bringen. Jahwe, nicht in deinem Zorne strafe mich und nicht in deinem Grimme züchtige mich!
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Denn deine Pfeile haben sich in mich herabgesenkt, und deine Hand fuhr herab auf mich.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 An meinem Leibe blieb nichts unversehrt infolge deines Grimms, nichts heil an meinen Gebeinen infolge meiner Sünde.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Denn meine Verschuldungen gehen über mein Haupt; wie eine schwere Last sind sie mir zu schwer.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Es stinken, es eitern meine Beulen infolge meiner Thorheit.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Ich bin überaus gekrümmt, gebeugt; immerfort gehe ich trauernd einher.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Denn meine Lenden sind voll Brand, und an meinem Leibe blieb nichts unversehrt.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Ich bin überaus erstarrt und zerschlagen; ich stöhne lauter, als ein Löwe brüllt.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 O Herr, all' mein Begehren ist dir offenbar, und mein Seufzen ist dir nicht verborgen.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Mein Herz pocht heftig, meine Kraft hat mich verlassen; selbst meiner Augen Licht ist nicht bei mir.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Die mich liebten und mir freund waren, treten abseits bei meiner Pein, und die mir nahe standen, halten sich fern.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Und die mir nach dem Leben trachten, legten Schlingen, und die mein Unglück suchen, beschlossen Verderben und sinnen immerfort auf Trug.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Ich aber, gleich einem Tauben, höre nicht und bin wie ein Stummer, der seinen Mund nicht aufthut.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Ich ward wie einer, der nicht hört, in dessen Munde keine Widerrede ist.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Denn auf dich, Jahwe, habe ich geharrt; du wirst erhören, Herr, mein Gott.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Denn ich spreche: daß sie nur nicht über mich frohlocken! Da mein Fuß wankte, thaten sie groß wider mich.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Denn ich bin des Hinfallens gewärtig, und mein Schmerz verläßt mich nie.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Denn meine Schuld muß ich bekennen, gräme mich wegen meiner Sünde.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Aber zahlreich sind, die mich ohne Ursache anfeinden, und viel sind derer, die mich grundlos hassen.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Indem sie mir Gutes mit Bösem vergelten, befehden sie mich, dafür, daß ich dem Guten nachjage.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Verlaß mich nicht, Jahwe; mein Gott, sei nicht fern von mir!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Eile mir zu Hilfe, Herr, mein Heil!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
