Lucam 1
1 Quoniam quidem multi conati sunt ordinare narrationem, quæ in nobis completæ sunt, rerum:
Оскільки багато хто вже намагався скласти розповідь про події, які сталися між нами,
2 sicut tradiderunt nobis, qui ab initio ipsi viderunt, et ministri fuerunt sermonis:
у такий спосіб, як їх передали нам люди, що від самого початку були свідками й котрі стали служителями Слова,
3 visum est et mihi, assecuto omnia a principio diligenter, ex ordine tibi scribere, optime Theophile,
то і я вирішив, дослідивши все ретельно від самого початку, написати тобі, поважний Теофіле, усе послідовно,
4 ut cognoscas eorum verborum, de quibus eruditus es, veritatem.
щоб ти міг досконало пізнати достовірність слів, яких був навчений.
5 Fuit in diebus Herodis, regis Iudææ, sacerdos quidam nomine Zacharias de vice Abia, et uxor illius de filiabus Aaron, et nomen eius Elisabeth.
За днів Ірода, царя Юдеї, був один священник, на ім’я Захарія, із черги Авія, та його дружина, на ім’я Єлизавета, одна з дочок Аарона.
6 Erant autem iusti ambo ante Deum, incedentes in omnibus mandatis, et iustificationibus Domini sine querela:
Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та настанови Господа.
7 Et non erat illis filius eo quod esset Elisabeth sterilis, et ambo processissent in diebus suis.
У них не було дітей, бо Єлизавета була безплідна, і обоє були похилого віку.
8 Factum est autem, cum sacerdotio fungeretur in ordine vicis suæ ante Deum,
Одного разу, коли [Захарія] за порядком своєї черги служив перед Богом,
9 secundum consuetudinem sacerdotii, sorte exiit ut incensum poneret, ingressus in templum Domini:
згідно зі звичаєм священства, випало йому через жереб зайти до Храму Господнього та кадити.
10 et omnis multitudo populi erat orans foris hora incensi.
Усе зібрання народу молилося зовні, коли прийшов час кадити.
11 Apparuit autem illi Angelus Domini, stans a dextris altaris incensi.
Тоді ангел Господній з’явився перед ним, стоячи з правого боку жертовника для кадіння.
12 Et Zacharias turbatus est videns, et timor irruit super eum.
Коли Захарія побачив його, то жахнувся, і страх охопив його.
13 Ait autem ad illum Angelus: Ne timeas Zacharia, quoniam exaudita est deprecatio tua: et uxor tua Elisabeth pariet tibi filium, et vocabis nomen eius Ioannem:
Але ангел сказав йому: ―Не бійся, Захаріє, твоя молитва почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іван.
14 et erit gaudium tibi, et exultatio, et multi in nativitate eius gaudebunt:
Ти будеш радісним та щасливим, і багато хто радітиме його народженню.
15 erit enim magnus coram Domino: et vinum, et siceram non bibet, et Spiritu Sancto replebitur adhuc ex utero matris suæ:
Він буде великий перед Господом, вина та міцного напою не питиме; і Дух Святий наповнить його ще з лона його матері.
16 et multos filiorum Israel convertet ad Dominum Deum ipsorum:
І багатьох синів Ізраїлю він наверне до Господа Бога свого.
17 et ipse præcedet ante illum in spiritu, et virtute Eliæ: ut convertat corda patrum in filios, et incredulos ad prudentiam iustorum, parare Domino plebem perfectam.
Він ітиме перед Ним у дусі й силі Іллі, наверне серця батьків до дітей та непокірних до мудрості праведних, щоб підготувати народ до приходу Господа.
18 Et dixit Zacharias ad Angelum: Unde hoc sciam? Ego enim sum senex, et uxor mea processit in diebus suis.
Захарія відповів ангелу: ―Як я дізнаюся про це? Я вже старий, і дружина моя в похилих літах.
19 Et respondens Angelus dixit ei: Ego sum Gabriel, qui asto ante Deum: et missus sum loqui ad te, et hæc tibi evangelizare.
Ангел у відповідь сказав йому: ―Я Гавриїл, що стою перед Богом, і мене послано сказати тобі цю добру звістку,
20 Et ecce eris tacens, et non poteris loqui usque in diem, quo hæc fiant, pro eo quod non credidisti verbis meis, quæ implebuntur in tempore suo.
але тепер ти будеш мовчати й не зможеш говорити до дня, коли все це станеться, бо ти не повірив моїм словам, котрі здійсняться свого часу!
21 Et erat plebs expectans Zachariam: et mirabantur quod tardaret ipse in templo.
Народ же чекав на Захарію та дивувався, чому він затримується в Храмі.
22 Egressus autem non poterat loqui ad illos, et cognoverunt quod visionem vidisset in templo. Et ipse erat innuens illis, et permansit mutus.
Коли ж він вийшов, то вже не міг говорити, і всі зрозуміли, що в Храмі він бачив видіння. [Захарія] звертався до них знаками та залишався німим.
23 Et factum est, ut impleti sunt dies officii eius abiit in domum suam:
Після закінчення днів його служіння, він повернувся додому.
24 post hos autem dies concepit Elisabeth uxor eius, et occultabat se mensibus quinque, dicens:
Невдовзі після цього Єлизавета, його дружина, завагітніла й п’ять місяців ховалася, кажучи:
25 Quia sic fecit mihi Dominus in diebus, quibus respexit auferre opprobrium meum inter homines.
«Ось що для мене зробив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти ганьбу мою між людьми».
26 In mense autem sexto, missus est Angelus Gabriel a Deo in civitatem Galilææ, cui nomen Nazareth,
Шостого місяця Бог надіслав ангела Гавриїла в галілейське місто, яке називалося Назарет,
27 ad Virginem desponsatam viro, cui nomen erat Ioseph, de domo David, et nomen virginis Maria.
до діви, що була заручена з чоловіком, на ім’я Йосиф, з дому Давида. Ім’я діви було Марія.
28 Et ingressus Angelus ad eam dixit: Ave gratia plena: Dominus tecum: Benedicta tu in mulieribus.
Прийшовши до неї, ангел промовив: ―Радій, та, що отримала благодать! Господь із тобою! Благословенна ти між жінками.
29 Quæ cum audisset, turbata est in sermone eius, et cogitabat qualis esset ista salutatio.
Ці слова здивували її, і вона почала роздумувати, що може означати це привітання.
30 Et ait Angelus ei: Ne timeas Maria, invenisti enim gratiam apud Deum.
Ангел відповів їй: ―Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 Ecce concipies in utero, et paries filium, et vocabis nomen eius IESUM.
Ось завагітнієш та народиш Сина, і назвеш Його Ісус.
32 Hic erit magnus, et Filius Altissimi vocabitur, et dabit illi Dominus Deus sedem David patris eius:
Він буде великий, і Його називатимуть Сином Всевишнього. Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його.
Він царюватиме над домом Якова повіки, і Його Царству не буде кінця. (aiōn g165)
34 Dixit autem Maria ad Angelum: Quomodo fiet istud, quoniam virum non cognosco?
Марія відповіла ангелу: ―Як же це станеться, якщо я не була з чоловіком?
35 Et respondens Angelus dixit ei: Spiritus Sanctus superveniet in te, et virtus Altissimi obumbrabit tibi. Ideoque et quod nascetur ex te Sanctum, vocabitur Filius Dei.
У відповідь ангел сказав: ―Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього обгорне тебе, тому Святий, Який народиться, назветься Сином Божим.
36 Et ecce Elisabeth cognata tua, et ipsa concepit filium in senectute sua: et hic mensis sextus est illi, quæ vocatur sterilis:
Ось Єлизавета, твоя родичка, завагітніла у своїй старості й чекає на сина; і оце вже шостий місяць тій, що її звуть безплідною,
37 quia non erit impossibile apud Deum omne verbum.
бо у Бога ніяке слово не буває безсилим.
38 Dixit autem Maria: Ecce ancilla Domini, fiat mihi secundum verbum tuum. Et discessit ab illa Angelus.
Марія відповіла: ―Ось я, раба Господня, нехай усе станеться за словом твоїм. І ангел відійшов від неї.
39 Exurgens autem Maria in diebus illis abiit in montana cum festinatione, in civitatem Iuda:
Тими днями Марія зібралася й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, в одне з міст Юдиних.
40 Et intravit in domum Zachariæ, et salutavit Elisabeth.
Вона зайшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Et factum est, ut audivit salutationem Mariæ Elisabeth, exultavit infans in utero eius, et repleta est Spiritu Sancto Elisabeth:
Коли Єлизавета почула привітання Марії, то дитя в її лоні заворушилося від радості, а Єлизавета наповнилася Духом Святим.
42 et exclamavit voce magna, et dixit: Benedicta tu inter mulieres, et benedictus fructus ventris tui.
Вона голосно промовила: ―Благословенна ти між жінками, і благословенна Дитина, Яку ти народиш!
43 Et unde hoc mihi ut veniat mater Domini mei ad me?
І звідкіля мені це, що мати Господа мого прийшла до мене?
44 Ecce enim ut facta est vox salutationis tuæ in auribus meis, exultavit in gaudio infans in utero meo.
Як тільки я почула голос твого привітання, дитина в моєму лоні заворушилася від радості.
45 Et beata, quæ credidisti, quoniam perficientur ea, quæ dicta sunt tibi a Domino.
Блаженна та, яка повірила, що здійсниться все сказане їй від Господа!
46 Et ait Maria: Magnificat anima mea Dominum:
І сказала Марія: «Величає душа моя Господа,
47 et exultavit spiritus meus in Deo salutari meo.
та радіє дух мій у Бозі, Спасителі моєму,
48 Quia respexit humilitatem ancillæ suæ: ecce enim ex hoc beatam me dicent omnes generationes.
бо зглянувся Він на покору раби Своєї. Ось чому віднині всі покоління називатимуть мене блаженною,
49 Quia fecit mihi magna qui potens est: et sanctum nomen eius.
бо велике вчинив мені Всемогутній. Святе ім’я Його!
50 Et misericordia eius a progenie in progenies timentibus eum.
Милість Свою Він [показує] з роду в рід тим, хто боїться Його.
51 Fecit potentiam in brachio suo: dispersit superbos mente cordis sui.
Він зробив велику справу Своєю рукою, розсіяв гордих у думках сердець їхніх.
52 Deposuit potentes de sede, et exaltavit humiles.
Скинув сильних з престолу та підняв принижених.
53 Esurientes implevit bonis: et divites dimisit inanes.
Голодних нагодував благами, а заможних відіслав ні з чим.
54 Suscepit Israel puerum suum, recordatus misericordiæ suæ.
Допоміг Ізраїлеві, слузі Своєму, згадавши милість,
так, як обіцяв батькам нашим, Авраамові та нащадкам його повіки!» (aiōn g165)
56 Mansit autem Maria cum illa quasi mensibus tribus: et reversa est in domum suam.
Марія залишилася з Єлизаветою три місяці, а потім повернулася до себе додому.
57 Elisabeth autem impletum est tempus pariendi, et peperit filium.
Коли настав час, Єлизавета народила сина.
58 Et audierunt vicini, et cognati eius quia magnificavit Dominus misericordiam suam cum illa, et congratulabantur ei.
І почули сусіди та родичі, що Господь проявив Свою велику милість до неї, та раділи разом із нею.
59 Et factum est in die octavo, venerunt circumcidere puerum, et vocabant eum nomine patris sui Zachariam.
Восьмого дня, коли прийшли обрізати немовля, хотіли назвати його ім’ям батька – Захарія.
60 Et respondens mater eius, dixit: Nequaquam, sed vocabitur Ioannes.
Але мати його відповіла: ―Ні! Він буде називатися Іван.
61 Et dixerunt ad illam: Quia nemo est in cognatione tua, qui vocetur hoc nomine.
А вони сказали їй: ―У твоїй родині немає нікого, названого таким ім’ям.
62 Innuebant autem patri eius, quem vellet vocari eum.
Знаками запитали його батька, як він бажає його назвати.
63 Et postulans pugillarem scripsit, dicens: Ioannes est nomen eius. Et mirati sunt universi.
Він попросив дощечку для запису та написав: «Його ім’я – Іван!» І всі дивувалися.
64 Apertum est autem illico os eius, et lingua eius, et loquebatur benedicens Deum.
Тієї ж миті відкрилися його вуста: він почав говорити, благословляючи Бога.
65 Et factus est timor super omnes vicinos eorum: et super omnia montana Iudææ divulgabantur omnia verba hæc:
І страх охопив усіх сусідів, і всюди в гірській частині Юдеї говорили про ці події.
66 et posuerunt omnes, qui audierant in corde suo, dicentes: Quis, putas, puer iste erit? Etenim manus Domini erat cum illo.
Кожен, хто чув це, говорив у своєму серці: «Ким же стане це дитя?» Бо рука Господа була з ним.
67 Et Zacharias pater eius repletus est Spiritu Sancto: et prophetavit, dicens:
Захарія, батько його, наповнився Духом Святим і почав пророкувати:
68 Benedictus Dominus Deus Israel, quia visitavit, et fecit redemptionem plebis suæ:
«Благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він на допомогу та визволив народ Свій.
69 Et erexit cornu salutis nobis: in domo David pueri sui.
Він підняв нам ріг спасіння у домі Давида, слуги Свого,
як заповів колись у давнину через вуста Своїх святих пророків, (aiōn g165)
71 Salutem ex inimicis nostris, et de manu omnium, qui oderunt nos:
що визволить нас від ворогів наших та від усіх, хто ненавидить нас.
72 Ad faciendam misericordiam cum patribus nostris: et memorari testamenti sui sancti.
Він проявив милість до батьків наших, пам’ятаючи про Свій святий заповіт,
73 Iusiurandum, quod iuravit ad Abraham patrem nostrum, daturum se nobis:
обітницю, яку Він дав нашому батькові Аврааму, –
74 Ut sine timore, de manu inimicorum nostrorum liberati, serviamus illi.
визволити нас від руки ворогів, щоб ми служили Йому без страху
75 In sanctitate, et iustitia coram ipso, omnibus diebus nostris.
у святості й праведності перед лицем Його в усі дні наші.
76 Et tu puer, propheta Altissimi vocaberis: præibis enim ante faciem Domini parare vias eius:
І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього, бо йтимеш перед Господом, готуючи шляхи Йому,
77 Ad dandam scientiam salutis plebi eius: in remissionem peccatorum eorum:
щоб дати пізнання спасіння народові Його, через прощення гріхів їхніх.
78 Per viscera misericordiæ Dei nostri: in quibus visitavit nos, oriens ex alto:
Через велику милість Бога нашого, з якою прийде нам на допомогу, як Вранішня Зоря з висоти,
79 Illuminare his, qui in tenebris, et in umbra mortis sedent: ad dirigendos pedes nostros in viam pacis.
щоб засіяти над тими, що живуть у темряві й у тіні смерті, спрямовуючи наші кроки на шлях миру».
80 Puer autem crescebat, et confortabatur spiritu: et erat in desertis usque in diem ostensionis suæ ad Israel.
Дитина ж росла та зміцнювалась духом і перебувала в пустелі до дня, коли з’явилася перед Ізраїлем.
