< مزامیر 120 >
سرود درجات نزد خداوند در تنگی خود فریادکردم و مرا اجابت فرمود. | ۱ 1 |
Пісня сходження. У скорботі своїй я кликав до Господа, і Він відповів мені.
ای خداوند جان مرا خلاصی ده از لب دروغ و از زبان حیله گر. | ۲ 2 |
Господи, визволи душу мою від уст неправдивих і язика віроломного.
چه چیز به تو داده شود و چه چیز بر توافزوده گردد، ای زبان حیله گر؟ | ۳ 3 |
Що тобі може дати і що ще додати віроломний язик?
تیرهای تیزجباران با اخگرهای طاق! | ۴ 4 |
[Лише] гострі стріли воїна з розжареним вугіллям дроку!
وای بر من که در ماشک ماوا گزیدهام و در خیمه های قیدار ساکن شدهام. | ۵ 5 |
Горе мені, бо живу в Мешеху й мешкаю серед шатрів Кедару!
چه طویل شدسکونت جان من با کسیکه سلامتی را دشمن میدارد. | ۶ 6 |
Достатньо вже мешкала душа моя з тими, хто ненавидить мир.
من از اهل سلامتی هستم، لیکن چون سخن میگویم، ایشان آماده جنگ میباشند. | ۷ 7 |
Я – за мир, але тільки заговорю – вони [стають] на війну.