Jana 10
1 Zaprawdę, zaprawdę powiadam wam: Kto nie wchodzi drzwiami do owczarni, ale wchodzi inędy, ten jest złodziej i zbójca;
Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
2 Lecz kto wchodzi drzwiami, pasterzem jest owiec.
Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.
3 Temu odźwierny otwiera i owce słuchają głosu jego, a on swoich własnych owiec z imienia woła i wywodzi je.
Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
4 A gdy wypuści owce swoje, idzie przed niemi, a owce idą za nim; bo znają głos jego.
як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
5 Ale za cudzym nie idą, lecz uciekają od niego; bo nie znają głosu obcych.
За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.
6 Tę im przypowieść Jezus powiedział; lecz oni nie zrozumieli tego, co im mówił.
Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
7 Rzekł im tedy zasię Jezus: Zaprawdę, zaprawdę powiadam wam, iżem ja jest drzwiami owiec.
Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
8 Wszyscy, ile ich przede mną przyszło, złodzieje są i zbójcy; ale ich nie słuchały owce.
Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
9 Jamci jest drzwiami; jeźli kto przez mię wnijdzie, zbawiony będzie, a wnijdzie i wynijdzie, a pastwisko znajdzie.
Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
10 Złodziej nie przychodzi, jedno żeby kradł, a zabijał i tracił; jam przyszedł, aby żywot miały, i obficie miały.
Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
11 Jam jest on dobry pasterz; dobry pasterz duszę swoję kładzie za owce.
Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
12 Lecz najemnik i ten, który nie jest pasterzem, którego nie są owce własne, widząc wilka przychodzącego, opuszcza owce i ucieka, a wilk porywa i rozprasza owce.
Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї.
13 A najemnik ucieka, iż jest najemnik i nie ma pieczy o owcach.
Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
14 Jam jest on pasterz dobry i znam moje, a moje mię też znają.
Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
15 Jako mię zna Ojciec i ja znam Ojca, i duszę moję kładę za owce.
Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
16 A mam i drugie owce, które nie są z tej owczarni, i teć muszę przywieść; i głosu mego słuchać będą, a będzie jedna owczarnia i jeden pasterz.
І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
17 Dlatego mię miłuje Ojciec, iż ja kładę duszę moję, abym ją zasię wziął.
За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
18 Żaden jej nie bierze ode mnie, ale ja kładę ją sam od siebie; mam moc położyć ją i mam moc zasię wziąć ją. Toć rozkazanie wziąłem od Ojca mego.
Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
19 Tedy się stało znowu rozerwanie między Żydami dla tych słów.
Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
20 I mówiło ich wiele z nich: Dyjabelstwo ma i szaleje; czemuż go słuchacie?
Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
21 Drudzy mówili: Te słowa nie są dyjabelstwo mającego; izali dyjabeł może ślepych oczy otwierać?
Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?
22 A było w Jeruzalemie poświęcanie kościoła, a zima była.
Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
23 I przechadzał się Jezus w kościele, w przysionku Salomonowym.
І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику.
24 Tedy go obstąpili Żydowie i rzekli mu: Dokądże dusze nasze na rzeczy trzymasz? Jeźliżeś ty jest Chrystus, powiedz nam jawnie.
Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
25 Odpowiedział im Jezus: Powiedziałem wam, a nie wierzycie; sprawy, które ja czynię w imieniu Ojca mego, te o mnie świadczą.
Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
26 Ale wy nie wierzycie; bo nie jesteście z owiec moich, jakom wam powiedział.
Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
27 Owce moje głosu mego słuchają, a ja je znam i idą za mną;
Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
29 Ojciec mój, który mi je dał, większy jest nad wszystkie, a żaden nie może ich wydrzeć z ręki Ojca mego.
Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
30 Ja i Ojciec jedno jesteśmy.
Я і Отець одно.
31 Porwali tedy znowu kamienie Żydowie, aby go ukamionowali.
Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
32 Odpowiedział im Jezus: Wiele dobrych uczynków ukazałem wam od Ojca mego, dla któregoż z tych uczynków kamionujecie mię?
Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене?
33 Odpowiedzieli mu Żydowie, mówiąc: Dla dobrego uczynku nie kamionujemy cię, ale dla bluźnierstwa, to jest, że ty będąc człowiekiem, czynisz się sam Bogiem.
Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
34 Odpowiedział im Jezus: Izali nie jest napisano w zakonie waszym: Jam rzekł: Bogowie jesteście?
Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
35 Jeźliżeć one nazwał bogami, do których się stało słowo Boże, a nie może być Pismo skażone;
Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє,
36 A mnie, którego Ojciec poświęcił i posłał na świat, wy mówicie: Bluźnisz, żem rzekł: Jestem Synem Bożym?
то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий?
37 Jeźliż nie czynię spraw Ojca mego, nie wierzcież mi.
Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені.
38 A jeźliż czynię, chociażbyście mnie nie wierzyli, wierzcież uczynkom, abyście poznali i wierzyli, żeć Ojciec jest we mnie, a ja w nim.
Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
39 Tedy zasię szukali, jakoby go pojmać; ale uszedł z rąk ich.
Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
40 I odszedł zasię za Jordan na ono miejsce, gdzie przedtem Jan chrzcił, i tamże mieszkał.
та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
41 A wiele ich do niego przychodziło i mówili: Janci wprawdzie żadnego cudu nie uczynił; wszakże wszystko, cokolwiek Jan o tym powiedział, prawdziwe było.
І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
42 I wiele ich tam uwierzyło weń.
І увірували там многі в Него.
