Псалтирь 107

1 Исповедайтеся Господеви, яко благ, яко в век милость Его.

„Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо наві́ки Його милосердя!“

2 Да рекут избавленнии Господем, ихже избави из руки врага,

хай так скажуть ті всі, що Госпо́дь урятував їх, що ви́зволив їх з руки ворога,

3 и от стран собра их, от восток и запад, и севера и моря:

і з країв їх зібрав, — від сходу й захо́ду, від пі́вночі й моря!

4 заблудиша в пустыни безводней, пути града обителнаго не обретоша:

Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знахо́дили,

5 алчуще и жаждуще, душа их в них изчезе.

голодні та спра́гнені, і в них їхня душа омліва́ла.

6 И воззваша ко Господу, внегда скорбети им, и от нужд их избави я:

І в недолі своїй вони Го́спода кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!

7 и настави я на путь прав, внити во град обителный.

І Він їх попрова́див дорогою про́стою, щоб до міста осілого йшли.

8 Да исповедятся Господеви милости Его и чудеса Его сыновом человеческим:

Нехай же подя́ку складу́ть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

9 яко насытил есть душу тщу, и душу алчущу исполни благ:

бо наси́тив Він спра́гнену Душу, а душу голодну напо́внив добром!

10 седящыя во тме и сени смертней, окованныя нищетою и железом,

Ті, хто перебував був у те́мряві та в сме́ртній ті́ні, то в'я́зні біди та заліза,

11 яко преогорчиша словеса Божия, и совет Вышняго раздражиша.

бо вони спротивля́лися Божим слова́м, і відки́нули раду Всевишнього.

12 И смирися в трудех сердце их, и изнемогоша, и не бе помагаяй.

Та Він упокори́в їхнє серце терпі́нням, спіткну́лись вони — і ніхто не поміг,

13 И воззваша ко Господу, внегда скорбети им, и от нужд их спасе я:

і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволя́в їх від у́тисків їхніх!

14 и изведе я из тмы и сени смертныя, и узы их растерза.

І Він вивів їх з те́мряви й мо́року, їхні ж кайда́ни сторо́щив.

15 Да исповедятся Господеви милости Его и чудеса Его сыновом человеческим:

Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його, та за чу́да Його синам лю́дським,

16 яко сокруши врата медная, и вереи железныя сломи.

бо Він полама́в мідні двері, і засу́ви залізні зрубав!

17 Восприят я от пути беззакония их: беззаконий бо ради своих смиришася.

Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.

18 Всякаго брашна возгнушася душа их, и приближишася до врат смертных.

Душа їхня від усякої їжі відве́рталася, — і дійшли вони аж до брам смерти,

19 И воззваша ко Господу, внегда скорбети им, и от нужд их спасе я:

і в недолі своїй вони Господа кли́кали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх, —

20 посла слово Свое, и изцели я, и избави я от растлений их.

Він послав Своє слово та їх уздоро́вив, і їх урятував з їхньої хвороби!

21 Да исповедятся Господеви милости Его и чудеса Его сыновом человеческим:

Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість Його та за чу́да Його синам лю́дським,

22 и да пожрут Ему жертву хвалы и да возвестят дела Его в радости.

і хай жертви подяки прино́сять, і хай розповіда́ють зо співом про чи́ни Його!

23 Сходящии в море в кораблех, творящии делания в водах многих,

Ті, хто по морю пливе́ корабля́ми, хто чинить зайняття своє на великій воді, —

24 тии видеша дела Господня и чудеса Его во глубине.

вони бачили чи́ни Госпо́дні та чу́да Його в глибині!

25 Рече, и ста дух бурен, и вознесошася волны его:

Він скаже — і буря зривається, і підно́сяться хвилі Його,

26 восходят до небес и низходят до бездн: душа их в злых таяше:

до неба вони підійма́ються, до безодні спада́ють, — у небезпеці душа їхня хвилюється!

27 смятошася, подвигошася яко пияный, и вся мудрость их поглощена бысть.

Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яни́й, і вся́ їхня мудрість бенте́житься!

28 И воззваша ко Господу, внегда скорбети им, и от нужд их изведе я:

Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від у́тисків їхніх!

29 и повеле бури, и ста в тишину, и умолкоша волны его.

Він змінює бурю на ти́шу, — і стихають їхні хвилі,

30 И возвеселишася, яко умолкоша, и настави я в пристанище хотения Своего.

і раділи, що вти́хли вони, і Ві́н їх привів до бажа́ної при́стані.

31 Да исповедятся Господеви милости Его и чудеса Его сыновом человеческим:

Нехай же подяку складуть Господе́ві за милість, та за чу́да Його синам лю́дським!

32 да вознесут Его в церкви людстей, и на седалищи старец восхвалят Его.

Нехай величають Його на наро́дньому зборі, і нехай вихваля́ють Його на засі́данні старших!

33 Положил есть реки в пустыню и исходища водная в жажду,

Він обе́ртає рі́чки в пустиню, а водні джере́ла — на суході́л,

34 землю плодоносную в сланость, от злобы живущих на ней.

плодю́чу землю — на солонча́к через зло́бу мешка́нців її.

35 Положил есть пустыню во езера водная и землю безводную во исходища водная.

Він пустиню обе́ртає в водне болото, а землю суху́ — в джерело́,

36 И насели тамо алчущыя, и составиша грады обителны:

і голодних садо́вить Він там, а вони ставлять місто на ме́шкання,

37 и насеяша (села) и насадиша винограды, и сотвориша плод житен.

і поля́ засіва́ють, і виногра́дники са́дять, — і отримують плід урожа́ю!

38 И благослови я, и умножишася зело: и скоты их не умали.

І благословляє Він їх, — і сильно розмно́жуються, і оде́ржують плід урожа́ю!

39 И умалишася и озлобишася от скорби зол и болезни:

Та змаліли вони й похили́лися з утиску злого та з сму́тку.

40 излияся уничижение на князи их, и облазни я по непроходней, а не по пути.

Виливає Він га́ньбу на можних, — і блу́дять вони без дороги в пустині,

41 И поможе убогу от нищеты и положи яко овцы отечествия.

а вбогого Він підіймає з убо́зтва, і розмно́жує роди, немов ту ота́ру.

42 Узрят правии и возвеселятся, и всякое беззаконие заградит уста своя.

Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста́ свої всяке безправ'я.

43 Кто премудр и сохранит сия? И уразумеют милости Господни.

Хто мудрий, той все це завва́жить, — і пізна́ють вони́ милосердя Господнє!