Job 13
1 He aquí que todas estas cosas han visto mis ojos, y oído y entendido para sí mis oídos.
Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.
2 Como vosotros lo sabéis, lo sé yo: no soy menos que vosotros.
Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,
3 Mas yo hablaría con el Todopoderoso, y querría disputar con Dios.
і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!
4 Que ciertamente vosotros sois componedores de mentira, todos vosotros sois médicos de nada.
Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!
5 Ojalá callando callarais del todo, porque os fuera en lugar de sabiduría.
О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!
6 Oíd pues ahora mi disputa, y estád atentos a los argumentos de mis labios.
Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.
7 ¿Habéis de hablar iniquidad por Dios? ¿habéis de hablar por él engaño?
Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?
8 ¿Habéis vosotros de hacerle honra? ¿habéis de pleitear vosotros por Dios?
Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?
9 ¿Sería bueno que él os escudriñase? ¿Burlaros heis con él, como quien se burla con algún hombre?
Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?
10 El arguyendo os argüirá duramente, si en lo secreto le hicieseis tal honra.
Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!
11 Ciertamente su alteza os había de espantar, y su pavor había de caer sobre vosotros.
Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?
12 Vuestras memorias serán comparadas a la ceniza, y vuestros cuerpos como cuerpos de lodo.
Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!
13 Escuchádme, y hablaré yo, y véngame después lo que viniere.
Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!
14 ¿Por qué quitaré yo mi carne con mis dientes, y pondré mi alma en mi palma?
Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?
15 Aun cuando me matare, en él esperaré: empero mis caminos defenderé delante de él.
Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!
16 Y él también me será salud, porque no entrará en su presencia el impío.
І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.
17 Oíd con atención mi razón, y mi denunciación con vuestros oídos.
Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.
18 He aquí ahora, que si yo me apercibiere a juicio, yo sé que seré justificado.
Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!
19 ¿Quién es el que pleiteará conmigo? porque si ahora callase, me moriría.
Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.
20 A lo menos dos cosas no hagas conmigo, y entonces no me esconderé de tu rostro.
Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:
21 Aparta de mí tu mano, y no me asombre tu terror:
віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!
22 Y llama, y yo responderé: o yo hablaré, y respóndeme tú:
Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!
23 ¿Cuántas iniquidades y pecados tengo yo? Házme entender mi prevaricación y mi pecado.
Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!
24 ¿Por qué escondes tu rostro, y me cuentas por tu enemigo?
Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?
25 ¿A la hoja arrebatada del aire has de quebrantar? ¿y a una arista seca has de perseguir?
Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?
26 ¿Por qué escribes contra mí amarguras, y me haces cargo de los pecados de mi mocedad;
Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,
27 Y pones mis pies en el cepo, y guardas todos mis caminos, imprimiéndolo a las raíces de mis pies?
і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,
28 Siendo el hombre como carcoma que se envejece: y como vestido que se come de polilla.
і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!
