Salmos 102

1 Jehová, oye mi oración, y venga mi clamor a ti.

Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!

2 No escondas de mí tu rostro: en el día de mi angustia inclina a mí tu oreja; el día que te invocare, apresúrate a responderme.

Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!

3 Porque mis días se han consumido como humo; y mis huesos son quemados como en hogar.

Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.

4 Mi corazón fue herido, y se secó como la yerba; por lo cual me olvidé de comer mi pan.

Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.

5 Por la voz de mi gemido mis huesos se han pegado a mi carne.

Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.

6 Soy semejante al pelícano del desierto: soy como el búho de las soledades.

Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!

7 Velo, y soy como el pájaro solitario sobre el tejado.

Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.

8 Cada día me afrentan mis enemigos; los que se enfurecen contra mí, conspiran contra mí.

Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!

9 Por lo cual yo como la ceniza a manera de pan; y mi bebida mezclo con lloro,

І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —

10 A causa de tu enojo y de tu ira: porque me alzaste, y me arrojaste.

через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.

11 Mis días son como la sombra que se va: y yo como la yerba me he secado.

Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!

12 Mas tú, Jehová, para siempre permanecerás; y tu memoria para generación y generación.

А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.

13 Tú levantándote habrás misericordia de Sión, porque es tiempo de tener misericordia de ella: porque el plazo es llegado.

Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,

14 Porque tus siervos amaron sus piedras: y del polvo de ella tuvieron compasión.

бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!

15 Y temerán las naciones el nombre de Jehová: y todos los reyes de la tierra tu gloria.

І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.

16 Por cuanto Jehová habrá edificado a Sión; y será visto en su gloria.

Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.

17 Habrá mirado a la oración de los solitarios: y no habrá desechado el ruego de ellos.

До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.

18 Escribirse ha esto para la generación postrera: y el pueblo que se criará, alabará a Jehová.

Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,

19 Porque miró de lo alto de su santuario: Jehová miró desde los cielos a la tierra,

бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,

20 Para oír el gemido de los presos: para soltar a los sentenciados a muerte:

щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,

21 Porque publiquen en Sión el nombre de Jehová: y su alabanza en Jerusalem,

щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,

22 Cuando los pueblos se congregaren en uno, y los reinos para servir a Jehová.

коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.

23 El afligió mi fuerza en el camino, acortó mis días.

Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.

24 Dije: Dios mío, no me cortes en el medio de mis días; por generación de generaciones son tus años.

Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.

25 Tú fundaste la tierra antiguamente, y los cielos son obra de tus manos.

Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —

26 Ellos perecerán, y tú permanecerás; y todos ellos como un vestido se envejecerán, como una ropa de vestir los mudarás, y serán mudados:

позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.

27 Mas tú, el mismo, y tus años no se acabarán.

Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!

28 Los hijos de tus siervos habitarán, y su simiente será afirmada delante de ti.

Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“