Від Івана 11
1 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
Now there was a certain [man] sick, Lazarus of Bethany, of the village of Mary and Martha her sister.
2 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
It was [the] Mary who anointed the Lord with ointment and wiped his feet with her hair, whose brother Lazarus was sick.
3 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
The sisters therefore sent to him, saying, Lord, behold, he whom thou lovest is sick.
4 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
But when Jesus heard [it], he said, This sickness is not unto death, but for the glory of God, that the Son of God may be glorified by it.
5 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.
Now Jesus loved Martha, and her sister, and Lazarus.
6 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні.
When therefore he heard, He is sick, he remained two days then in the place where he was.
7 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
Then after this he says to his disciples, Let us go into Judaea again.
8 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
The disciples say to him, Rabbi, [even but] now the Jews sought to stone thee, and goest thou thither again?
9 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
Jesus answered, Are there not twelve hours in the day? If any one walk in the day, he does not stumble, because he sees the light of this world;
10 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
but if any one walk in the night, he stumbles, because the light is not in him.
11 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
These things said he; and after this he says to them, Lazarus, our friend, is fallen asleep, but I go that I may awake him out of sleep.
12 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав.
The disciples therefore said to him, Lord, if he be fallen asleep, he will get well.
13 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
But Jesus spoke of his death, but they thought that he spoke of the rest of sleep.
14 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.
Jesus therefore then said to them plainly, Lazarus has died.
15 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него.
And I rejoice on your account that I was not there, in order that ye may believe. But let us go to him.
16 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним.
Thomas therefore, called Didymus, said to his fellow disciples, Let us also go, that we may die with him.
17 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
Jesus therefore [on] arriving found him to have been four days already in the tomb.
18 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять.
Now Bethany was near Jerusalem, about fifteen stadia off,
19 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
and many of the Jews came to Martha and Mary, that they might console them concerning their brother.
20 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї.
Martha then, when she heard Jesus is coming, went to meet him; but Mary sat in the house.
21 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
Martha therefore said to Jesus, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died;
22 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог.
but even now I know, that whatsoever thou shalt ask of God, God will give thee.
23 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.
Jesus says to her, Thy brother shall rise again.
24 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
Martha says to him, I know that he will rise again in the resurrection in the last day.
25 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
Jesus said to her, I am the resurrection and the life: he that believes on me, though he have died, shall live;
and every one who lives and believes on me shall never die. Believest thou this? (aiōn g165)
27 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
She says to him, Yea, Lord; I believe that thou art the Christ, the Son of God, who should come into the world.
28 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
And having said this, she went away and called her sister Mary secretly, saying, The teacher is come and calls thee.
29 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
She, when she heard [that], rises up quickly and comes to him.
30 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
Now Jesus had not yet come into the village, but was in the place where Martha came to meet him.
31 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
The Jews therefore who were with her in the house and consoling her, seeing Mary that she rose up quickly and went out, followed her, saying, She goes to the tomb, that she may weep there.
32 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
Mary therefore, when she came where Jesus was, seeing him, fell at his feet, saying to him, Lord, if thou hadst been here, my brother had not died.
33 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
Jesus therefore, when he saw her weeping, and the Jews who came with her weeping, was deeply moved in spirit, and was troubled,
34 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
and said, Where have ye put him? They say to him, Lord, come and see.
35 І заплакав Ісус,
Jesus wept.
36 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
The Jews therefore said, Behold how he loved him!
37 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
And some of them said, Could not this [man], who has opened the eyes of the blind [man], have caused that this [man] also should not have died?
38 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
Jesus therefore, again deeply moved in himself, comes to the tomb. Now it was a cave, and a stone lay upon it.
39 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
Jesus says, Take away the stone. Martha, the sister of the dead, says to him, Lord, he stinks already, for he is four days [there].
40 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
Jesus says to her, Did I not say to thee, that if thou shouldest believe, thou shouldest see the glory of God?
41 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
They took therefore the stone away. And Jesus lifted up his eyes on high and said, Father, I thank thee that thou hast heard me;
42 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
but I knew that thou always hearest me; but on account of the crowd who stand around I have said [it], that they may believe that thou hast sent me.
43 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
And having said this, he cried with a loud voice, Lazarus, come forth.
44 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
And the dead came forth, bound feet and hands with graveclothes, and his face was bound round with a handkerchief. Jesus says to them, Loose him and let him go.
45 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
Many therefore of the Jews who came to Mary and saw what he had done, believed on him;
46 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
but some of them went to the Pharisees and told them what Jesus had done.
47 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
The chief priests, therefore, and the Pharisees gathered a council, and said, What do we? for this man does many signs.
48 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
If we let him thus alone, all will believe on him, and the Romans will come and take away both our place and our nation.
49 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
But a certain one of them, Caiaphas, being high priest that year, said to them, Ye know nothing
50 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
nor consider that it is profitable for you that one man die for the people, and not that the whole nation perish.
51 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
But this he did not say of himself; but, being high priest that year, prophesied that Jesus was going to die for the nation;
52 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
and not for the nation only, but that he should also gather together into one the children of God who were scattered abroad.
53 З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
From that day therefore they took counsel that they might kill him.
54 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
Jesus therefore walked no longer openly among the Jews, but went away thence into the country near the desert, to a city called Ephraim, and there he sojourned with the disciples.
55 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
But the passover of the Jews was near, and many went up to Jerusalem out of the country before the passover, that they might purify themselves.
56 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?
They sought therefore Jesus, and said among themselves, standing in the temple, What do ye think? that he will not come to the feast?
57 Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.
Now the chief priests and the Pharisees had given commandment that if any one knew where he was, he should make it known, that they might take him.
