Від Матвія 26
1 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх:
I kad svrši Isus rijeèi ove, reèe uèenicima svojima:
2 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
Znate da æe do dva dana biti pasha, i sina èovjeèijega predaæe da se razapne.
3 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
Tada skupiše se glavari sveštenièki i književnici i starješine narodne u dvor poglavara sveštenièkoga po imenu Kajafe;
4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
I svjetovaše se kako bi Isusa iz prijevare uhvatili i ubili.
5 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
I govorahu: ali ne o prazniku, da se ne bi narod pobunio.
6 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
A kad Isus bješe u Vitaniji u kuæi Simona gubavoga,
7 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
Pristupi k njemu žena sa sklenicom mira mnogocjenoga, i izli na glavu njegovu kad sjeðaše za trpezom.
8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
A kad vidješe to uèenici njegovi, rasrdiše se govoreæi: zašto se èini taka šteta?
9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
Jer se mogaše ovo prodati skupo i novci dati se siromasima.
10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
A kad razumje Isus, reèe im: šta smetate ženu? Ona uèini dobro djelo na meni.
11 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
Jer siromahe imate svagda sa sobom, a mene nemate svagda.
12 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила.
A ona izlivši miro ovo na tijelo moje za ukop me prigotovi.
13 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
Zaista vam kažem: gdje se god uspropovijeda ovo jevanðelje po svemu svijetu, kazaæe se i to za spomen njezin što uèini ona.
14 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
Tada jedan od dvanaestorice, po imenu Juda Iskariotski, otide ka glavarima sveštenièkijem,
15 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
I reèe: šta æete mi dati da vam ga izdam? A oni mu obrekoše trideset srebrnika.
16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
I od tada tražaše zgodu da ga izda.
17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
A u prvi dan prijesnijeh hljebova pristupiše uèenici k Isusu govoreæi: gdje æeš da ti zgotovimo pashu da jedeš?
18 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
A on reèe: idite u grad k tome i tome, i kažite mu: uèitelj kaže: vrijeme je moje blizu, u tebe æu da uèinim pashu s uèenicima svojijem.
19 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
I uèiniše uèenici kako im zapovjedi Isus, i ugotoviše pashu.
20 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
A kad bi uveèe, sjede za trpezu sa dvanaestoricom.
21 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
I kad jeðahu reèe im: zaista vam kažem: jedan izmeðu vas izdaæe me.
22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
I zabrinuvši se vrlo poèeše svaki govoriti mu: da nijesam ja, Gospode?
23 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
A on odgovarajuæi reèe: koji umoèi sa mnom ruku u zdjelu onaj æe me izdati.
24 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
Sin èovjeèij dakle ide kao što je pisano za njega; ali teško onome èovjeku koji izda sina èovjeèijega; bolje bi mu bilo da se nije rodio onaj èovjek.
25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
A Juda, izdajnik njegov, odgovarajuæi reèe: da nijesam ja, ravi? Reèe mu: ti kaza.
26 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
I kad jeðahu, uze Isus hljeb i blagoslovivši prelomi ga, i davaše uèenicima, i reèe: uzmite, jedite; ovo je tijelo moje.
27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
I uze èašu i davši hvalu dade im govoreæi: pijte iz nje svi;
28 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
Jer je ovo krv moja novoga zavjeta koja æe se proliti za mnoge radi otpuštenja grijeha.
29 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
Kažem vam pak da neæu otsad piti od ovoga roda vinogradskoga do onoga dana kad æu piti s vama novoga u carstvu oca svojega.
30 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
I otpojavši hvalu iziðoše na goru Maslinsku.
31 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.
Tada reèe im Isus: svi æete se vi sablazniti o mene ovu noæ; jer u pismu stoji: udariæu pastira i ovce od stada razbjeæi æe se.
32 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
A po vaskrseniju svojemu ja idem pred vama u Galileju.
33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
A Petar reèe mu: ako se i svi sablazne o tebe ja se neæu nikad sablazniti.
34 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
Reèe mu Isus: zaista ti kažem: noæas dok pijetao ne zapjeva tri puta æeš me se odreæi.
35 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.
Reèe njemu Petar: da bih znao i umrijeti s tobom neæu te se odreæi. Tako i svi uèenici rekoše.
36 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
Tada doðe Isus s njima u selo koje se zove Getsimanija, i reèe uèenicima: sjedite tu dok ja idem tamo da se pomolim Bogu.
37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
I uzevši Petra i oba sina Zevedejeva zabrinu se i poèe tužiti.
38 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть тут, і не спїте зо мною.
Tada reèe im Isus: žalosna je duša moja do smrti; poèekajte ovdje, i stražite sa mnom.
39 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
I otišavši malo pade na lice svoje moleæi se i govoreæi: oèe moj! ako je moguæe da me mimoiðe èaša ova; ali opet ne kako ja hoæu nego kako ti.
40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
I došavši k uèenicima naðe ih gdje spavaju, i reèe Petru: zar ne mogoste jedan èas postražiti sa mnom?
41 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
Stražite i molite se Bogu da ne padnete u napast; jer je duh srèan, ali je tijelo slabo.
42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
Opet po drugi put otide i pomoli se govoreæi: oèe moj! ako me ne može ova èaša mimoiæi da je ne pijem, neka bude volja tvoja.
43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
I došavši naðe ih opet gdje spavaju; jer im bijahu oèi otežale.
44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
I ostavivši ih otide opet i treæi put te se pomoli govoreæi one iste rijeèi.
45 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Tada doðe k uèenicima svojijem i reèe im: jednako spavate i poèivate; evo se približi èas, i sin èovjeèij predaje se u ruke grješnika.
46 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.
Ustanite da idemo; evo se približi izdajnik moj.
47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.
I dok on još tako govoraše, gle, Juda, jedan od dvanaestorice, doðe, i s njim ljudi mnogi s noževima i s koljem od glavara sveštenièkijeh i starješina narodnijeh.
48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
A izdajnik njegov dade im znak govoreæi: koga ja cjelivam onaj je; držite ga.
49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.
I odmah pristupivši k Isusu reèe: zdravo, ravi! i cjeliva ga.
50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
A Isus reèe mu: prijatelju! šta æeš ti ovdje? Tada pristupivši digoše ruke na Isusa i uhvatiše ga.
51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
I gle, jedan od onijeh što bijahu sa Isusom mašivši se rukom izvadi nož svoj te udari slugu poglavara sveštenièkoga, i otsijeèe mu uho.
52 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
Tada reèe mu Isus: vrati nož svoj na mjesto njegovo; jer svi koji se maše za nož od noža æe izginuti.
53 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?
Ili misliš ti da ja ne mogu sad umoliti oca svojega da mi pošlje više od dvanaest legeona anðela?
54 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись?
Ali kako bi se ispunilo što stoji u pismu da ovo treba da bude?
55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
U taj èas reèe Isus ljudima: kao na hajduka izišli ste s noževima i s koljem da me uhvatite, a svaki dan sam kod vas sjedio uèeæi u crkvi, i ne uhvatiste me.
56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши. Його, повтікали.
A ovo sve bi da se zbudu pisma proroèka. Tada uèenici svi ostaviše ga, i pobjegoše.
57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
I oni što uhvatiše Isusa odvedoše ga poglavaru sveštenièkome Kajafi, gdje se književnici i starješine sabraše.
58 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
A Petar iðaše za njim izdaleka do dvora poglavara sveštenièkoga i ušavši unutra sjede sa slugama da vidi svršetak.
59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.
A glavari sveštenièki i starješine i sav sabor tražahu lažna svjedoèanstva na Isusa da bi ga ubili;
60 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки
I ne naðoše; i premda mnogi lažni svjedoci dolaziše, ne naðoše. Najposlije doðoše dva lažna svjedoka,
61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.
I rekoše: on je kazao: ja mogu razvaliti crkvu Božiju i za tri dana naèiniti je.
62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
I ustavši poglavar sveštenièki reèe mu: zar ništa ne odgovaraš što ovi na tebe svjedoèe?
63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
A Isus muèaše. I poglavar sveštenièki odgovarajuæi reèe mu: zaklinjem te živijem Bogom da nam kažeš jesi li ti Hristos sin Božij?
64 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
Reèe mu Isus: ti kaza. Ali ja vam kažem: otsele æete vidjeti sina èovjeèijega gdje sjedi s desne strane sile i ide na oblacima nebeskijem.
65 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
Tada poglavar sveštenièki razdrije haljine svoje govoreæi: huli na Boga; šta nam trebaju više svjedoci? evo sad èuste hulu njegovu.
66 як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
Šta mislite? A oni odgovarajuæi rekoše: zaslužio je smrt.
67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
Tada pljunuše mu u lice, i udariše ga po licu, a jedni mu daše i priuške
68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
Govoreæi: proreci nam, Hriste, ko te udari?
69 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
A Petar sjeðaše napolju na dvoru, i pristupi k njemu jedna sluškinja govoreæi: i ti si bio s Isusom Galilejcem.
70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи: Не знаю, що говориш.
A on se odreèe pred svima govoreæi: ne znam šta govoriš.
71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
A kad iziðe k vratima ugleda ga druga, i reèe onima što bijahu ondje: i ovaj bješe s Isusom Nazareæaninom.
72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
I opet odreèe se s kletvom: ne znam tog èovjeka.
73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
A malo potom pristupiše oni što stajahu i rekoše Petru: vaistinu i ti si od njih; jer te i govor tvoj izdaje.
74 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
Tada se poèe kleti i preklinjati da ne zna tog èovjeka. I odmah zapjeva pijetao.
75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
I opomenu se Petar rijeèi Isusove što mu je rekao: dok pijetao ne zapjeva tri puta æeš me se odreæi. I izišavši napolje plaka gorko.
