2 до коринтян 3
1 Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
Cominciamo noi di nuovo a raccomandar noi stessi? ovvero, abbiam noi bisogno, come alcuni, di lettere raccomandatorie a voi, o di raccomandatorie da voi?
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
Voi siete la nostra lettera, scritta ne' cuori nostri, intesa e letta da tutti gli uomini;
3 Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
essendo manifesto che voi siete la lettera di Cristo, amministrata da noi; scritta, non con inchiostro, ma con lo Spirito dell'Iddio vivente; non in tavole di pietra, ma nelle tavole di carne del cuore.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
Or una tal confidanza abbiamo noi per Cristo presso Iddio.
5 не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
Non già che siamo da noi stessi sufficienti pure a pensar cosa alcuna, come da noi stessi; ma la nostra sufficienza è da Dio;
6 І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
il quale ancora ci ha resi sufficienti [ad esser] ministri del nuovo patto, non di lettera, ma di spirito; poichè la lettera uccide, ma lo spirito vivifica.
7 Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
Ora, se il ministerio della morte, [che non era se non] in lettere, scolpito in pietre, fu glorioso, talchè i figliuoli d'Israele non potevano riguardar fiso nel volto di Mosè, per la gloria del suo volto (la qual [però] dovea essere annullata),
8 скільки ж більш буде в славі те служі́ння Духа!
come non sarà più tosto con gloria il ministerio dello Spirito?
9 Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
Perciocchè, se il ministerio della condannazione [fu con] gloria, molto più abbonderà in gloria il ministerio della giustizia.
10 Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
Per questo rispetto, ciò che fu glorificato non fu reso glorioso a cagione di questa che è gloria più eccellente.
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
Perciocchè, se quel che ha da essere annullato [fu] per gloria; molto maggiormente [ha da essere] in gloria ciò che ha da durare.
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
Avendo adunque questa speranza, usiamo gran libertà di parlare.
13 а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
E non [facciamo] come Mosè, [il quale] si metteva un velo su la faccia; acciocchè i figliuoli d'Israele non riguardassero fiso nella fine di quello che avea ad essere annullato.
14 Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
Ma le lor menti son divenute stupide; poichè sino ad oggi, nella lettura del vecchio testamento, lo stesso velo dimora senza esser rimosso; il quale è annullato in Cristo.
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
Anzi, infino al [dì] d'oggi, quando si legge Mosè, il velo è posto sopra il cuor loro.
16 „коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
Ma, quando [Israele] si sarà convertito al Signore; il velo sarà rimosso.
17 Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
Or il Signore è quello Spirito; e dove [è] lo Spirito del Signore, ivi [è] libertà.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.
E noi tutti, contemplando a faccia scoperta, come in uno specchio, la gloria del Signore, siam trasformati nella stessa immagine, di gloria, come per lo Spirito del Signore.
