До галатів 4
1 Тож кажу́ я: поки спадкоє́мець дити́на, — він нічим від раба не різни́ться, хоч він пан над усім,
Али велим: док је наследник млад ништа није бољи од роба, ако и јесте господар од свега;
2 але під опікуна́ми та керівника́ми знаходиться він аж до ча́су, що визначив ба́тько.
Него је под заповедницима и чуварима све до рока очевог.
3 Так і ми, — поки дітьми́ були, то були поневолені стихі́ями світу.
Тако и ми кад бејасмо млади, бејасмо под стихијама света заробљени;
4 Як настало ж ви́повнення ча́су, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Зако́ном,
А кад се наврши време, посла Бог Сина свог Јединородног, који је рођен од жене и покорен закону,
5 щоб викупити підзако́нних, щоб усино́влення ми прийняли́.
Да искупи оне који су под законом, да примимо посинаштво.
6 А що ви сини́, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: „Авва, Отче!“
И будући да сте синови, посла Бог Духа Сина свог у срца ваша, који виче: Ава Оче!
7 Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоє́мець Божий через Христа.
Тако већ ниси роб, него син; а ако си син, и наследник си Божји кроз Исуса Христа.
8 Та тоді, не знаючи Бога, служили ви тим, що з істоти бога́ми вони не були́.
Али тада не знајући Бога, служисте онима који по себи нису богови.
9 А тепер, як пізнали ви Бога, чи краще — як Бог вас пізнав, — як вертаєтесь знов до слаби́х та вбогих стихі́й, яким хочете знов, як давніше, служити?
А сад познавши Бога, и још познати бивши од Бога, како се враћате опет на слабе и рђаве стихије, којима опет изнова хоћете да служите?
10 Ви вважаєте пильно на дні та на місяці, і на по́ри та ро́ки.
Гледате на дане и месеце, и времена и године.
11 Я боюся за вас, чи не да́рмо я працював коло вас?.
Бојим се за вас да се не будем узалуд трудио око вас.
12 Прошу́ я вас, браття, — будьте, як я, бо й я такий самий, як ви. Нічим ви мене не покри́вдили!
Будите као ја што сам; јер сам ја ко ви што сте. Браћо! Молим вас, ништа ми не учинисте нажао.
13 І знаєте ви, що в не́мочі тіла я перше звіщав вам Єва́нгелію,
А знате да вам у слабости тела најпре проповедих јеванђеље;
14 ви ж моєю спокусою в тілі моїм не пого́рдували, і мене не відкинули, але, немов а́нгола Божого, ви прийняли́ мене, як Христа Ісуса!
И напасти моје, која беше телу мом, не презресте, ни попљувасте, него ме примисте као анђела Божјег, као Христа Исуса.
15 Тож де ваше тодішнє блаже́нство? Свідкую бо вам, що якби було можна, то ви вибрали б очі свої та мені віддали́ б!
Какво беше онда ваше блаженство? Јер вам сведочим да бисте, кад би могуће било, извадили очи своје и дали мени.
16 Чи ж я став для вас ворогом, правду гово́рячи вам?
Тим ли вам постадох непријатељ, истину вам говорећи?
17 Недобре пильнують про вас, але вас відлучити хо́чуть, щоб ви пильнували про них.
Они не ревнују добро за вас него хоће да вас одвоје, да им ревнујете.
18 То добре, — пильнувати про добре постійно, а не тільки тоді, як прихо́джу до вас.
А добро је ревновати свагда у добру, и не само кад сам ја код вас.
19 Ді́тки мої, — я зно́ву для вас терплю́ муки поро́ду, поки образ Христа не віді́б'ється в вас!
Дечице моја, коју опет с муком рађам, докле Христово обличје не постане у вама;
20 Я хотів би тепер бути в вас та змінити свій голос, бо маю я су́мнів за вас.
Али бих хтео сад да сам код вас, и да изменим глас свој, јер не могу да се начудим за вас.
21 Скажіть мені ви, що хочете бути під Зако́ном: чи не слухаєтесь ви Зако́ну?
Кажите ми, ви који хоћете под законом да будете, не слушате ли закон?
22 Бо написано: „Мав Авраам двох синів, одно́го від рабині, а другого від вільної“.
Јер је писано да Авраам два сина имаде, једног од робиње, а другог од слободне.
23 Але той, хто був від рабині, народився за тілом, а хто був від вільної, — за обі́тницею.
Али који беше од робиње, по телу се роди; а који од слободне, по обећању.
24 Розуміти це треба інакше, бо це два заповіти: один від гори Сіна́й, що в ра́бство народжує, а він — то Аґа́р.
Које значи друго: јер су ово два завета: један дакле од горе Синајске, која рађа за робовање, а то је Агар.
25 Бо Аґа́р — то гора Сіна́й в Ара́бії, а відповідає сучасному Єрусалимові, який у ра́бстві з своїми дітьми́.
Јер Агар значи Синај гора у арапској, и пореди се са садашњим Јерусалимом, и служи са децом својом.
26 А ви́шній Єрусали́м — вільний, він мати всім нам!
А горњи Јерусалим слободна је, који је мати свима нама.
27 Бо написано: „Звеселися, неплідна, ти, що не родиш! Гукай та викликуй ти, що в поро́ді не мучилась, бо в полишеної значно більше дітей, ніж у тієї, що має вона чоловіка!“
Јер је писано: Развесели се, нероткињо која не рађаш; покликни и повичи, ти која не трпиш муке порођаја; јер пуста има много више деце неголи она која има мужа.
28 А ви, браття, діти обі́тниці за Ісаком!
А ми смо, браћо, по Исаку деца обећања.
29 Але як і тоді, — хто родився за тілом, переслідував тих, хто родився за духом, так само й тепер.
Но како онда онај што се роди по телу гоњаше духовног, тако и сад.
30 Та що каже Писа́ння? „Прожени рабиню й сина її, бо не буде спадкува́ти син рабині ра́зом із сином вільної“.
Али шта говори писмо? Истерај робињу и сина њеног; јер син робињин неће наследити са сином слободне.
31 Тому́, браття, не сини́ ми рабині, але вільної!
Тако, браћо, нисмо деца робињина него слободне.
