Йов 8
1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
respondens autem Baldad Suites dixit
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
usquequo loqueris talia et spiritus multiplex sermones oris tui
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
numquid Deus subplantat iudicium et Omnipotens subvertit quod iustum est
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
etiam si filii tui peccaverunt ei et dimisit eos in manu iniquitatis suae
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
tu tamen si diluculo consurrexeris ad Deum et Omnipotentem fueris deprecatus
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
si mundus et rectus incesseris statim evigilabit ad te et pacatum reddet habitaculum iustitiae tuae
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
in tantum ut priora tua fuerint parva et novissima tua multiplicentur nimis
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
interroga enim generationem pristinam et diligenter investiga patrum memoriam
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
hesterni quippe sumus et ignoramus quoniam sicut umbra dies nostri sunt super terram
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
et ipsi docebunt te loquentur tibi et de corde suo proferent eloquia
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
numquid vivere potest scirpus absque humore aut crescet carectum sine aqua
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
cum adhuc sit in flore nec carpatur manu ante omnes herbas arescit
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
sic viae omnium qui obliviscuntur Deum et spes hypocritae peribit
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
non ei placebit vecordia sua et sicut tela aranearum fiducia eius
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
innitetur super domum suam et non stabit fulciet eam et non consurget
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
humectus videtur antequam veniat sol et in horto suo germen eius egreditur
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
super acervum petrarum radices eius densabuntur et inter lapides commorabitur
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
si absorbuerit eum de loco suo negabit eum et dicet non novi te
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
haec est enim laetitia viae eius ut rursum de terra alii germinentur
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
Deus non proiciet simplicem nec porriget manum malignis
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
donec impleatur risu os tuum et labia tua iubilo
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
qui oderunt te induentur confusione et tabernaculum impiorum non subsistet
