Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Fiam! az én bölcseségemre figyelmezz, az én értelmemre hajtsd a te füledet,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
Hogy megtartsd a meggondolást, és a tudományt a te ajakid megőrizzék.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Mert színmézet csepeg az idegen asszony ajka, és símább az olajnál az ő ínye.
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
De annak vége keserű, mint az üröm, éles, mint a kétélű tőr.
Az ő lábai a halálra mennek, az ő léptei a sírba törekszenek. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Az életnek útát hogy ne követhesse, ösvényei változókká lettek, a nélkül, hogy ő eszébe venné.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Most azért, fiaim, hallgassatok engem, és ne távozzatok el számnak beszéditől!
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Távoztasd el attól útadat, és ne közelgess házának ajtajához,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Hogy másoknak ne add a te ékességedet, és esztendeidet a kegyetlennek;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Hogy ne az idegenek teljenek be a te marháiddal, és a te keresményed más házába ne jusson.
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
Hogy nyögnöd kelljen életed végén, a mikor megemésztetik a te húsod és a te tested,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
És azt kelljen mondanod: miképen gyűlöltem az erkölcsi tanítást, és a fenyítéket útálta az én elmém,
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
És nem hallgattam az én vezetőim szavát, és az én tanítóimhoz nem hajtottam fülemet!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Kevés híja volt, hogy minden gonoszságba nem merültem a gyülekezetnek és községnek közepette!
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Igyál vizet a te kútadból, és a te forrásod közepiből folyóvizet.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Kifolyjanak-é a te forrásid, az utczákra a te vized folyásai?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Egyedül tied legyenek, és nem az idegenekéi veled.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Legyen a te forrásod áldott, és örvendezz a te ifjúságod feleségének.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
A szerelmes szarvas, és kedves zerge; az ő emlői elégítsenek meg téged minden időben, az ő szerelmében gyönyörködjél szüntelen.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
És miért bujdosnál, fiam, az idegen után, és ölelnéd keblét az idegennek?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Mert az Úrnak szemei előtt vannak mindenkinek útai, és minden ösvényeit ő rendeli.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
A maga álnokságai fogják meg az istentelent, és a saját bűnének köteleivel kötöztetik meg.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Ő meghal fenyíték híján, és bolondságának sokasága miatt támolyog.
