Псалми 77
1 Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
Per il Capo de’ Musici. Secondo Jeduthun. Salmo di Asaf. La mia voce s’eleva a Dio, e io grido; la mia voce s’eleva a Dio, ed egli mi porge l’orecchio.
2 В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
Nel giorno della mia distretta, io ho cercato il Signore; la mia mano è stata tesa durante la notte senza stancarsi, l’anima mia ha rifiutato d’esser consolata.
3 згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
Io mi ricordo di Dio, e gemo; medito, e il mio spirito è abbattuto. (Sela)
4 Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
Tu tieni desti gli occhi miei, sono turbato e non posso parlare.
5 Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
Ripenso ai giorni antichi, agli anni da lungo tempo passati.
6 свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
Mi ricordo de’ miei canti durante la notte, medito nel mio cuore, e lo spirito mio va investigando:
7 Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
Il Signore ripudia egli in perpetuo? E non mostrerà egli più il suo favore?
8 Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
E’ la sua benignità venuta meno per sempre? La sua parola ha ella cessato per ogni età?
9 Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
Iddio ha egli dimenticato d’aver pietà? Ha egli nell’ira chiuse le sue compassioni? (Sela)
10 І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
E ho detto: La mia afflizione sta in questo, che la destra dell’Altissimo è mutata.
11 Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
Io rievocherò la memoria delle opere dell’Eterno; sì, ricorderò le tue maraviglie antiche,
12 і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
mediterò su tutte le opere tue, e ripenserò alle tue gesta.
13 Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
O Dio, le tue vie son sante; qual è l’Iddio grande come Dio?
14 Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
Tu sei l’Iddio che fai maraviglie; tu hai fatto conoscere la tua forza fra i popoli.
15 Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
Tu hai, col tuo braccio, redento il tuo popolo, i figliuoli di Giacobbe e di Giuseppe. (Sela)
16 Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
Le acque ti videro, o Dio; le acque ti videro e furono spaventate; anche gli abissi tremarono.
17 Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
Le nubi versarono diluvi d’acqua; i cieli tuonarono; ed anche i tuoi strali volarono da ogni parte.
18 Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
La voce del tuo tuono era nel turbine; i lampi illuminarono il mondo; la terra fu scossa e tremò.
19 Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
La tua via fu in mezzo al mare, i tuoi sentieri in mezzo alle grandi acque, e le tue orme non furon riconosciute.
20 Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
Tu conducesti il tuo popolo come un gregge, per mano di Mosè e d’Aaronne.
