Псалми 78
1 Пісня навча́льна Асафова.
Escucha, pueblo mío, mi ley: inclinád vuestro oído a las palabras de mi boca.
2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
Abriré en parábola mi boca: hablaré enigmas del tiempo antiguo:
3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
Los cuales hemos oído y entendido: que nuestros padres nos los contaron.
4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
No los encubriremos a sus hijos, contando a la generación postrera las alabanzas de Jehová: y su fortaleza, y sus maravillas, que hizo.
5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
Que levantó testimonio en Jacob, y puso ley en Israel: la cual mandó a nuestros padres, que la notificasen a sus hijos:
6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
Para que sepa la generación postrera: y los hijos que nacerán, que se levantarán, cuenten a sus hijos:
7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
Y pondrán en Dios su confianza, y no se olvidarán de las obras de Dios: y guardarán sus mandamientos.
8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
Y no serán como sus padres, generación contumaz, y rebelde: generación que no compuso su corazón, ni su espíritu fue fiel con Dios.
9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
Los hijos de Efraím armados, flecheros, volvieron las espaldas el día de la batalla.
10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
No guardaron el concierto de Dios: ni quisieron andar en su ley,
11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
Antes se olvidaron de sus obras, y de sus maravillas que les había mostrado.
12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
Delante de sus padres hizo maravillas en la tierra de Egipto, en el campo de Soan.
13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
Rompió la mar, e hízolos pasar: e hizo estar las aguas como en un montón.
14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
Y llevólos con nube de día, y toda la noche con lumbre de fuego.
15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
Hendió las peñas en el desierto: y dióles a beber de abismos grandes.
16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
Y sacó de la peña corrientes, e hizo descender aguas, como ríos.
17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
Y tornaron aun a pecar contra él, enojando al Altísimo en la soledad.
18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
Y tentaron a Dios en su corazón, pidiendo comida para su alma.
19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
Y hablaron contra Dios, diciendo: ¿Podrá Dios poner nos mesa en el desierto?
20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
He aquí, ha herido la peña, y corrieron aguas, y arroyos salieron ondeando: ¿podrá también dar pan? ¿aparejará carne a su pueblo?
21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
Por tanto oyó Jehová, y enojóse: y encendióse el fuego en Jacob, y el furor subió también en Israel.
22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
Porque no habían creído a Dios, ni habían confiado de su salud.
23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
Y mandó a las nubes de arriba: y abrió las puertas de los cielos.
24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
E hizo llover sobre ellos maná para comer, y dióles trigo de los cielos.
25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
Pan de nobles comió el hombre: envióles comida a hartura.
26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
Movió al solano en el cielo; y trajo con su fortaleza al austro,
27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
E hizo llover sobre ellos carne, como polvo: y aves de alas como arena de la mar.
28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
E hízo las caer en medio de su campo, al rededor de sus tiendas.
29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
Y comieron, y hartáronse mucho: y cumplióles su deseo.
30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
No habían aun quitado de sí su deseo, aun su vianda estaba en su boca,
31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
Cuando vino sobre ellos el furor de Dios, y mató en los gruesos de ellos, y derribó los escogidos de Israel.
32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
Con todo esto pecaron aun; y no dieron crédito a sus maravillas.
33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
Y consumió en muy poco sus días, y sus años apresuradamente.
34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
Si los mataba, entonces le buscaban; y convertíanse, y buscaban a Dios de mañana.
35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
Y acordábanse que Dios era su refugio: y el Dios Alto su redentor.
36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
Y lisonjeábanle con su boca; y con su lengua le mentían:
37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
Mas sus corazones no eran rectos con él: ni estuvieron firmes en su concierto.
38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
Mas él, misericordioso perdonaba la maldad, y no los destruyó: y abundó su misericordia para apartar su ira, y no despertó toda su ira.
39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
Y acordóse que eran carne: espíritu que va y no vuelve.
40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
¡Cuántas veces le ensañaron en el desierto, le enojaron en la soledad!
41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
Y volvieron, y tentaron a Dios: y limitaron al Santo de Israel.
42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
No se acordaron de su mano: del día que les redimió de angustia;
43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
Que había puesto en Egipto sus señales: y sus maravillas en el campo de Soan:
44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
Y había vuelto sus ríos en sangre: y sus corrientes porque no bebiesen:
45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
Había enviado en ellos una mezcla de moscas que los había comido: asimismo ranas que los destruyeron.
46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
Y había dado al pulgón sus frutos: y sus trabajos a la langosta.
47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
Había destruido sus viñas con granizo, y sus higuerales con piedra.
48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
Y entregó al pedrisco sus bestias, y sus ganados al fuego.
49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
Había enviado en ellos el furor de su saña: ira y enojo, y angustia, y ángeles malos.
50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
Enderezó el camino a su furor: no detuvo la vida de ellos de la muerte, antes entregó su vida a la mortandad:
51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
E hirió a todo primogénito en Egipto; las primicias de las fuerzas en las tiendas de Cam.
52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
E hizo partir, como hato de ovejas, su pueblo; y llevólos, como a un rebaño, por el desierto.
53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
Y guiólos con seguridad, que no tuvieron miedo; y a sus enemigos cubrió la mar.
54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
Metiólos en los términos de su tierra santa; en este monte, que ganó su mano derecha.
55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
Y echó las naciones de delante de ellos, e hízolas caer en cordel de heredad: e hizo habitar en sus moradas a las tribus de Israel.
56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
Y tentaron, y enojaron al Dios Altísimo; y no guardaron sus testimonios.
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
Y volviéronse, y rebeláronse como sus padres; volviéronse como arco engañoso.
58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
Y enojáronle con sus altos; y provocáronle a zelo con sus esculturas.
59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
Oyó Dios, y enojóse; y aborreció en grande manera a Israel.
60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
Por esta causa dejó el tabernáculo de Silo, la tienda en que habitó entre los hombres.
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
Y dio en cautividad su fortaleza; y su gloria en mano del enemigo.
62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
Y entregó a su pueblo a la espada; y airóse contra su heredad.
63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
A sus mancebos tragó el fuego; y sus vírgenes no fueron loadas.
64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
Sus sacerdotes cayeron a espada: y sus viudas no lamentaron.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
Y despertóse el Señor, como un dormido: como un valiente, que da voces a causa del vino:
66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
E hirió a sus enemigos detrás: dióles vergüenza perpetua.
67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
Y aborreció la tienda de José; y no escogió a la tribu de Efraím:
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
Mas escogió a la tribu de Judá: al monte de Sión, al cual amó.
69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
Y edificó, como alturas, su santuario: como la tierra, lo acimentó para siempre.
70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
Y eligió a David su siervo: y tomóle de las majadas de las ovejas.
71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
Detrás de las paridas le trajo: para que apacentase a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.
72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
Y apacentólos con enterez de su corazón: y con las industrias de sus manos los pastoreó.
