До римлян 12
1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, — повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
I entreat you, then, friends, by the mercies of God, to offer your bodies as a living and holy sacrifice, acceptable to God, for this is your rational worship.
2 і не стосу́йтесь до віку цього, але перемініться відно́вою вашого розуму, щоб пізнати вам, що́ то є воля Божа, — добро, приємність та доскона́лість. (aiōn g165)
Do not conform to the fashion of this world; but be transformed by the complete change that has come over your minds, so that you may discern what God’s will is – all that is good, acceptable, and perfect. (aiōn g165)
3 Через да́ну мені благода́ть кажу́ кожному з вас не ду́мати про себе більш, ніж належить ду́мати, але ду́мати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділи́в.
In fulfillment of the charge with which I have been entrusted, I tell every one of you not to think more highly of themselves than they ought to think, but to think until they learn to think soberly – in accordance with the measure of faith that God has allotted to each.
4 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове ді́яння,
For, just as in the human body there is a union of many parts, and each part has its own function,
5 так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один о́дному члени.
so we, by our union in Christ, many though we are, form but one body, and individually we are related one to another as its parts.
6 І ми маємо різні да́ри, згідно з благода́ттю, да́ною нам: коли пророцтво — то виконуй його́ в міру віри,
Since our gifts differ in accordance with the particular charge entrusted to us, if our gift is to preach, let our preaching correspond to our faith;
7 а коли служіння — будь на служі́ння, коли вчитель — на навча́ння,
if it is to minister to others, let us devote ourselves to our ministry; the teacher to their teaching,
8 коли втіши́тель — на потіша́ння, хто подає — у простоті, хто голову́є — то з пильністю, хто милосе́рдствує — то з привітністю!
the counselor to their counsel. Let the person who gives in charity do so with a generous heart; let the person who is in authority exercise due diligence; let the person who shows kindness do so in a cheerful spirit.
9 Любов нехай буде нелицемірна; нена́видьте зло та тулі́ться до доброго!
Let your love be sincere. Hate the wrong; cling to the right.
10 Любіть один о́дного братньою любов'ю; випереджа́йте один о́дного пошаною!
In the love of the community of the Lord’s followers, be affectionate to one another; in showing respect, set an example of deference to one another;
11 У ре́вності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господе́ві,
never flagging in zeal; fervent in spirit; serving the Master;
12 тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві,
rejoicing in your hope; steadfast under persecution; persevering in prayer;
13 беріть у́діл у потребах святих, будьте гостинні до чужи́нців!
relieving the wants of Christ’s people; devoted to hospitality.
14 Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте!
Bless your persecutors – bless and never curse.
15 Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!
Rejoice with those who are rejoicing, and weep with those who are weeping.
16 Ду́майте між собою одна́ково; не величайтеся, але́ наслідуйте слухня́них; „не вважайте за мудрих себе!“
Let the same spirit of sympathy animate you all, not a spirit of pride; enjoy the company of ordinary people. Do not think too highly of yourselves.
17 Не платіть ніко́му злом за зло, дбайте про добре перед усіма́ людьми́!
Never return injury for injury. Aim at doing what everyone will recognize as honorable.
18 Коли можливо, якщо це залежить від вас — живіть у мирі зо всіма́ людьми́!
If it is possible, as far as rests with you, live peaceably with everyone.
19 Не мстіться самі, улю́блені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“.
Never avenge yourselves, dear friends, but make way for the wrath of God; for scripture declares – ‘“It is for me to avenge, I will requite,” says the Lord.’
20 Отож, як твій ворог голодний, — нагодуй його; як він пра́гне, — напій його, бо, роблячи це, ти згорта́єш розпа́лене ву́гілля йому на голову.
Rather – ‘If your enemy is hungry, feed him; if he is thirsty, give him to drink. By doing this you will heap coals of fire on his head.’
21 Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!
Never be conquered by evil, but conquer evil with good.
