Захарія 11
1 Ліва́не, відкрий свої двері, — і огонь пожере́ з твоїх ке́дрів!
Дескиде-ць порциле, Либануле, ка сэ-ць мэнынче фокул чедрий!
2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився!
Ваитэ-те, кипаросуле, кэч чедрул а кэзут ши чей фалничь сунт нимичиць! Вэитаци-вэ, стежарь дин Басан, кэч пэдуря чя непэтрунсэ а фост датэ жос!
3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена.
Пэсторий скот стригэте де жале, пентру кэ ли с-а нимичит фала; пуий де лей муӂеск, кэч десишул Йорданулуй есте нимичит.
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з,
Аша ворбеште Домнул Думнезеул меу: „Паште оиле де тэят!
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх!
Кэч чей че ле кумпэрэ ле тае ши ну се симт виноваць. Ши чел че ле винде зиче: ‘Бинекувынтат сэ фие Домнул, кэч мэ ымбогэцеск!’ Ши пэсторий лор ну ле круцэ.
6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го!
Кэч ну май ам милэ де локуиторий цэрий”, зиче Домнул, „чи, ятэ, дау пе оамень пе уний ын мыниле алтора ши ын мыниле ымпэратулуй лор; ей вор пустии цара ши н-о вор избэви дин мыниле лор.”
7 І пас Я отару, яка на зарі́з тим, хто торгує отарою. І взяв Я Собі два киї, і одно́го назвав: „Милість“, а одного назвав: „Зго́да“, і пас Я отару.
Атунч М-ам апукат сэ паск оиле де тэят, ын адевэр челе май тикэлоасе дин турмэ. Ам луат доуэ тоеӂе: пе унул л-ам нумит „Ындураре”, яр пе челэлалт л-ам нумит „Легэмынт”. Ши ам пэскут оиле.
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене.
Ам нимичит ку десэвыршире пе чей трей пэсторь ынтр-о лунэ: суфлетул Меу ну-й май рэбда ши се скырбисе ши суфлетул лор де Мине.
9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять!
Ши ам зис: „Ну вэ май пот паште! Чя каре аре сэ моарэ сэ моарэ, чя каре аре сэ пярэ сэ пярэ ши челе че май рэмын сэ се мэнынче унеле пе алтеле!”
10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами.
Мь-ам луат тоягул Ындураре ши л-ам рупт, ка сэ руп легэмынтул Меу пе каре-л ынкеясем ку тоате попоареле.
11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє.
Ши кынд с-а рупт, ын зиуа ачея, ненорочителе ачеля де ой каре ау луат сяма ла Мине ау куноскут астфел кэ ачеста ера кувынтул Домнулуй.
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в.
Еу ле-ам зис: „Дакэ гэсиць ку кале, даци-Мь плата; дакэ ну, ну Мь-о даць!” Ши Мь-ау кынтэрит, ка платэ, трейзечь де арӂинць.
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́.
Дар Домнул Мь-а зис: „Арункэ оларулуй прецул ачеста скумп ку каре М-ау прецуит!” Ши ам луат чей трейзечь де арӂинць ши й-ам арункат ын Каса Домнулуй, пентру олар.
14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем.
Апой Мь-ам рупт ал дойля тояг, Легэмынт, ка сэ руп фрэция динтре Иуда ши Исраел.
15 І промовив до мене Господь: Ще візьми собі знаря́ддя пастуха нерозумного.
Домнул мь-а зис: „Я ши унелтеле унуй пэстор небун!
16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає.
Кэч ятэ кэ вой ридика ын царэ ун пэстор кэруя ну-й ва пэса де оиле каре пер; ну се ва дуче сэ кауте пе челе май тинере, ну ва виндека пе челе рэните, ну ва ынгрижи де челе сэнэтоасе, чи ва мынка дин карня челор май грасе ши ну ле ва май лэса декыт копителе!
17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“
Вай де пэсторул де нимик каре ышь пэрэсеште оиле! Сэ кадэ сабия пе брацул луй ши пе окюл луй чел дрепт! Сэ и се усуче брацул де тот ши сэ и се стингэ окюл дрепт!”
