Зәбур 110

1 Давут язған күй: — Пәрвәрдигар мениң Рәббимгә: — «Мән сениң дүшмәнлириңни тәхтипәриң қилғичә, Оң йенимда олтарғин» — деди.

Псалом Давидів. Промовив Господь Володареві моєму: «Сядь праворуч від Мене, доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг».

2 Пәрвәрдигар қудритиңни көрситидиған шаһанә һасаңни Зиондин узитиду; Дүшмәнлириң арисида һөкүм сүргин!

Жезл сили Твоєї простягне Господь із Сіону – пануй серед ворогів Твоїх!

3 Күчүңни көрситидиған күндә, Өз хәлқиң халис қурбанлиқ кәби пида болиду; Муқәддәс һәйвитиңдә, Шу яшлиқ дәвриңдикидәк, Саңа һазирму шәбнәмләр сәһәрниң балиятқусидин йеңи чиққандәк чүшиду;

Народ Твій готовий у день з’явлення сили Твоєї, він [вишикувався] у величний святий стрій. Із надр досвітньої зорі, немов вранішня роса, народження Твоє.

4 Пәрвәрдигар шундақ қәсәм ичти, Һәм буниңдин янмайду: — «Сән әбәдил-әбәткичә Мәлкизәдәкниң типидики бир каһиндурсән».

Поклявся Господь і не відмовиться: «Ти – священник навіки за чином Мельхіседека».

5 Оң тәрипиңдә болған Рәб ғәзивини көрсәткән күндә падишаларни уруп парә-парә қиливетиду;

Володар по правиці від Тебе, Він вразить царів у день гніву Свого.

6 У әлләр арисида сотлайду; Җай-җайларни җәсәтләр билән толдуриду; Кәң зиминниң бешини яриду;

Судитиме Він народи, вкриє [землю] трупами, вразить голову [ворога] на широкому полі.

7 У йолда ериқтин су ичиду; У шуңа кишиниң бешини йөлигүчи болиду.

Питиме із потоку при дорозі, тому підніме голову.